Що це таке – «еректильна дисфункція»? У побуті використовується більш поширене слово – імпотенція. Це неможливість провести статевий акт через відсутність ерекції.
У цій статті ми поговоримо про еректильну дисфункцію: які два типи виділяють, чому з’являється імпотенція, у яких випадках варто звертатися за медичною допомогою та чим лікувати еректильну дисфункцію.
Еректильна дисфункція у чоловіків
За статистикою, кожен чоловік старше 35 років хоч раз у житті стикався з ситуацією недостатньої напруженості статевого члена (млявою ерекцією) або її відсутністю. Це часто сприймається чоловіками як сексуальна неспроможність і переживається емоційно украй болісно.
Однак про еректильну дисфункцію говорять лише у разі стійких та тривалих невдач. Тому в ситуації, коли секс відсутній у стосунках понад 2-3 місяці, варто звернутися до лікаря.
Причини еректильної дисфункції
Причинами розвитку еректильної дисфункції є:
- Страх невдачі;
- Стреси, депресія;
- Алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління;
- Інтоксикації (робота на шкідливому виробництві);
- Променева терапія;
- наявність хронічних захворювань, травми;
- Фізична та емоційна втома;
- Гормональні порушення (зниження тестостерону та ін. гормонів);
- Тривалий прийом деяких лікарських засобів, їх передозування;
- Аномалії будови статевого члена.
За провідним фактором виникнення розрізняють психогенну та органічну еректильні дисфункції. Але варто зазначити, що приблизно третина всіх випадків є комбінованими.
Чинники ризику розвитку еректильної дисфункції
Ці чинники власними силами є причиною еректильної дисфункції, але роблять значний внесок у її розвиток.
- Вік;
- Гіподинамія (сидячий спосіб життя);
- Ожиріння, метаболічний синдром, гіперліпідемія (високий холестерин);
- Цукровий діабет;
- Судинні захворювання (атеросклероз, гіпертонія тощо);
- Хронічні хвороби нирок;
- Захворювання щитовидної залози;
- Оперативні втручання у сфері тазу;
- Неврологічна патологія (захворювання головного та спинного мозку);
- Хронічні інфекції сечостатевої системи.
Симптоми еректильної дисфункції
Докладніше про статевий потяг та його порушення читайте у розділі «Сексологія».
Діагностика еректильної дисфункції
Діагностикою еректильної дисфункції та її лікуванням займається лікар. Для точного розуміння причинно-наслідкового зв’язку лікар проводить огляд та пальпацію (обмацування), а також докладно збирає анамнез або за допомогою анкетування, або у процесі розмови, ставлячи запитання.
Якщо проблема викликана органічними причинами, то лікування призначає уролог-андролог; якщо проблема має психогенну природу, то сексолог .
| Виникає раптово |
| Сексуальний потяг знижений |
| Відсутність/порушення ерекції лише за певних обставин |
Засоби лікування еректильної дисфункції
Як лікувати імпотенцію визначає лікар. Для цього необхідно встановити всі причини виникнення, а це неможливо без лабораторної діагностики. Тому перед лікуванням імпотенції часто призначають аналізи на гормони та УЗД.
Лікування еректильної дисфункції включає:
- Усунення шкідливого фактора;
- Лікування інших хронічних захворювань (важливо, щоб вони були компенсовані);
- Психологічну допомогу, налагодження контакту з партнером;
- Специфічну медикаментозну терапію.
Для лікування еректильної дисфункції застосовують препарати із групи інгібіторів фосфодіестерази-5. Це лікарські засоби, що уповільнюють дію ферменту, відповідального за метаболізм цГМФ (циклічного гуанозинмонофосфату). В результаті застосування препарату цГМФ розпадається повільніше, накопичується та забезпечує м’язове розслаблення та приплив крові. Внаслідок кровонаповнення статевого члена виникає стійка ерекція.
