Життєві проблеми трапляються у всіх. Хтось одразу кидається їх долати, інші навіть не намагаються перемогти труднощі. Люди з пасивною позицією здаються скривдженими долею, невдахами. Але чи це так? Можливо, їхнє невдача — це вивчена безпорадність, яка сформувалася з віком. Що змушує людину відмовитися від активної позиції у своєму житті? Як подолати вивчену безпорадність, щоб не позбавляти себе шансу на щасливе життя?
Що таке вивчена безпорадність?
Вивчена безпорадність – це лінія поведінки дорослих людей, при якому вони не намагаються подолати дискомфорт і поліпшити своє становище, навіть якщо мають для цього можливості. Цей синдром характеризують такі ознаки:
- пасивність,
- відмова від дій,
- небажання позбавлятися подразника або уникнути його.
Найчастіше формується після численних невдач під час спроб впливати на негативні обставини середовища.
Вперше термін «вивчена безпорадність» озвучив у 1964 році Мартін Селігман, який проводив експерименти зі струмом на тваринах. Він описав феномен небажання припинити біль собаками, які довгий час змушені були її терпіти. Навіть коли у них з’явилася проста можливість це зробити, тварини не робили жодних спроб. Тобто, проявивши якось активну дію і отримавши на нього негативний досвід, вони зневірилися і більше не намагалися щось змінити, навіть коли ситуація ставала сприятливою для цього.
Подібні висновки підтвердились і в експериментах із людьми. Коли люди похилого віку переставали активно керувати своїм життям, їх пам’ять, мислення і тонус організму знижувалися. Якщо їм залишали можливість вносити зміну у повсякденну реальність, то почуття безпорадності виникало набагато менше.
Причини виникнення стану вивченої безпорадності
Чому в одних людей цей синдром розвивається швидко, а інші до нього не схильні зовсім, залежить в першу чергу від мислення. Одні у складній ситуації намагаються щось зробити, інші пускаються у скарги та критику.
Які чинники більшою мірою впливають на схильність до появи набутої безпорадності:
- Придушення ініціативи у дитинстві. Часто з ранніх років дитина чує крики на свої дії. Його постійно смикають, пригнічуючи активність навіть у вирішенні дрібних питань. Згодом це виливається в позицію конформіста , який не бажає демонструвати суспільству ні себе, ні свої ідеї.
- Гіперопіка. Якщо за людину постійно хтось вирішує її труднощі і закриває потреби, то згодом обов’язково виробиться навчена безпорадність. Вона стає міцною звичкою. Людина чекає на чиюсь допомогу та участь у вирішенні життєвих питань. Такі люди свідомо віддають свою свободу волі і право вибору тим, хто сильніший, воліючи сліпо слідувати за ними.
- Особисті якості. Сюди можна зарахувати і силу характеру, і погляд життя. Тим, хто будь-яку помилку вважає непробачною, фатальною, хто дуже критично ставитися до себе, і песимістично до того, що відбувається навколо, тому важче брати на себе відповідальність і виявляти ініціативу.
Як позбутися вивченої безпорадності?
Щоб позбавитися почуття безпорадності, необхідно усвідомити проблему і захотіти її вирішити. Як із будь-якою звичкою, тут важливо проявити силу волі та здійснювати цілеспрямовані дії на зміни щоденної поведінки. У цьому допоможуть такі кроки:
- Вияв усвідомленості. Необхідно проаналізувати своє життя та визначити, як багато в ньому місця займають рішення інших людей. Можна пройти психологічний тест, який покаже рівень вивченої безпорадності. Якщо результат підтвердить наявність цього синдрому, потрібно серйозно проаналізувати під дією яких обставин ви передаєте ініціативу і як їх можна обійти.
- Повернення контролю. Якщо ви переглянули своє життя і помітили ті моменти, рішення яких ви віддаєте іншим, почніть вирішувати їх самостійно. Іноді можна і потрібно виявляти непокору і наполягти, тим більше якщо ви не дитина.
- Радість навіть маленьким перемогам. Дорогу здолає той, хто йде. Почніть із невеликих кроків: виявляйте ініціативу в малому. При цьому важливо радіти успіхам та мотивувати себе до подальших дій.
- Любов до себе. Вивчена безпорадність – це завжди недовіра до своїх можливостей і велика нелюбов до себе. Намагайтеся знайти для себе внутрішню підтримку: згадайте ті ситуації, коли ви багато чого домагалися, і дозвольте собі помилятися і візьміть відповідальність за своє життя
Про те, як правильно мотивувати себе до дій та як розвинути любов до себе, читайте у статтях нашого блогу «Психологія» . У них ви дізнаєтеся, як правильно вибудувати дитячо-батьківські відносини, щоб дитина відчувала підтримку, але не позбавлялася ініціативи і не відчувала власну безпорадність.
