Знайомі із твердженням, що всі проблеми з дитинства? Багато психологів підтверджують, що проблеми дорослих людей закладаються у дитячому віці їхніми батьками. Як зрозуміти, що ви отримали травму у стосунках з матір’ю чи батьком? Як уберегти від дитячої травми психіку своєї дитини та побудувати з нею здорові стосунки? Відповіді на ці запитання знайдете у статті.
Як виникає дитяча психотравма?
Психотравма – це результат пережитого стресу при емоційному чи фізичному насильстві. Такі травми багато хто отримує у ранньому віці, при спілкуванні зі своїми батьками. Маленька дитина нездатна протистояти агресії дорослої людини та захистити себе. Йому нестерпно жити з матір’ю та батьком, але піти від них він не може. День у день психіка намагається впоратися з травмою. Людина пристосовується до ситуації, змінюючи свою поведінку та мислення.
Батьки завдають дитині травми, якщо у відносинах з ними вона відчуває:
- фізичний біль;
- страх;
- сильне емоційне потрясіння.
Завдяки тому, що дитяча психіка є гнучкою, подія, яка призвела до травми, може стертися з пам’яті. Але наслідки таких відносин із батьками переходять і в доросле життя у вигляді депресії, підвищеної тривожності, посттравматичного розладу, суїцидальних нахилів. Людина відчуває неприйняття до батька і матері, шукає по життю «замінники», які заповнять їхнє кохання. Позбутися травми, отриманої у відносинах з батьками складно: людина протягом усього життя постійно повертається в одну і ту саму подію і переживає процес ретравматизації.
7 частих дитячих травм у стосунках з батьками
- Знецінення. Травму завдають нескінченних образ у сім’ї: відкриті чи пасивно-агресивні. Батьки висміюють малюка, говорять про нього та його успіхи з сарказмом, демонструють зневажливе ставлення.
- Зневага. Батьки намагаються задовольнити матеріальні потреби дитини, ігноруючи її внутрішні проблеми. Травма із цих відносин передається через відчуття своєї непотрібності, тотальної недовіри та низької самооцінки. Внутрішня самота придушуватиметься забороненими препаратами та алкоголем.
- Нещасливий шлюб. Коли батьки зберігають стосунки лише заради дітей, то цим завдають їм ще більшої травми. Якщо між дорослими є напруга, створена взаємною ненавистю, то вони «ділять» дитину і змушують прийняти чийсь бік. Маленька людина звинувачує себе за те, що зруйнувала сімейне щастя. Душевна травма, нанесена батьками, штовхає його до саморуйнування та суїциду.
- Гіперопіка. Її причина – страх, агресія, бажання батьків реалізувати власні амбіції за чужий рахунок. Найчастіше на цей синдром страждають матусі, які у стосунках чекають від дитини повної згоди з їх емоціями та переживаннями.
- Емоційно недоступний батько. Якщо з дитинства мама не дає малюкові безумовного кохання, то він виростає з відчуттям тотальної недовіри до людей , низькою самооцінкою. Травма таких відносин перетворюється на життєву стратегію уникнення близькості.
- Фізичне покарання. Не повинно бути у стосунках з батьками навіть ляпанців та потиличників. Фізичні покарання призводять до серйозних психічних травм, які супроводжуються неконтрольованою ненавистю, фобіями, підвищеною тривожністю та невмінням постояти за себе. Хворі стосунки у дитини складатимуться не лише з батьками, а й із однокласниками, друзями. У майбутньому його діти ризикують від нього отримати таку ж психічну травму від домашнього побиття.
- Сексуальне насильство. До нього відносять будь-які порушення меж тіла, які дитина ще нездатна вибудовувати. Він не завжди розуміє ту травму, яку завдає йому ґвалтівник. Батьки не завжди афішують, навіть якщо знають про них. У майбутньому травма перетворюється на сором свого тіла, гіперсексуальність, залежність, депресію, фобії.
Симптоми дитячої травми
- “Я нікому не довіряю”. Людина відчуває бажання встановити емоційну близькість із людьми, якої був батьків. Однак обирає поверхневі зв’язки, бо такі стосунки не торкаються травми відкидання.
- Хронічна втома та бездіяльність. Тривожність і страхи, в якому живе травмована людина, забирають багато сил та енергії. Поради про те, як подолати подібні стани, знайдете в статтях блогу «Психологія».
- Залежність. Емоційно холодні, відсторонені батьки своїм ставленням привчають дитину жити у напрузі. Щоб хоч на якийсь час скинути його людина вдається до заборонених засобів, які не погіршують нанесену травму.
- Надмірна жорстокість. Травма шукає вихід через агресію, спрямовану як у себе, і на оточуючих. Такі люди часто вдаються до самосаботажу.
- Терпимість до приниження. Якщо батьки, які апріорі авторитетні та улюблені дитиною, нехтують нею і принижують, то в такому відношенні вона бачить не травму, а норму. У майбутньому він не відчуває своєї цінності, не дозволяє собі успіху та задоволення.
- Відчуженість. Коли з дитинства почуття дитини ігноруються чи забороняються, він не розуміє своїх потреб і бажань. Страх випробувати біль, змушує уникати почуттів як негативних, так і позитивних. Усередині утворюється спустошеність.
Лікування травми відкинутого , як та інших негативних наслідків дитячих відносин із батьками, краще проводити у супроводі досвідченого психолога чи психотерапевта. Якщо вам хочеться стати таким фахівцем та працювати з дитячо-батьківськими стосунками, то запрошуємо на нашу програму навчання.
