Коли ви бачите дитину, яка надмірно активна, провокує конфлікти і діє необдумано, які ваші перші думки? Погане виховання чи поганий характер?
Іноді це справді так. Але буває, що ні дитина, ні батьки не винні. Просто у малюка складний психіатричний діагноз – СДВГ: синдром гіперактивності та дефіциту уваги. У чому причина такого розладу? Як допомогти дитині адаптуватися до життя з нею?
СДВГ: симптоми у дітей та дорослих
Синдром дефіциту уваги та гіперактивність (СДВГ) – це хронічний розлад емоційної сфери та поведінки, що діагностується у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. За статистикою, близько 10% дітей живуть та навчаються з таким діагнозом. Хлопчики страждають на них у 3 рази частіше, ніж дівчатка.
Вважається, що 30% дітей з часом можуть перерости, або успішно адаптуватися в соціумі. Але нерідко СДВГ виражений у дорослому віці. У разі йдеться про важкі форми розлади, які серйозно заважають у прояві функціональних здібностей. Якщо в дитинстві СДВГ виливається у підвищену активність та збудливість, то у дорослих основний симптом – руховий неспокій та непосидючість. Це може заважати реалізовуватися у роботі та налагодити відносини у колективі.
СДВГ часто супроводжують:
- енурез;
- затримка розвитку мови;
- тики, моргання, смикання ротом або плечима, шморгання носом;
- проблеми з листом, тотальна безграмотність;
- проблеми з переказом та осмисленням прочитаного, перестановка букв у словах;
- складнощі у вивченні математичних предметів.
Батьки можуть запідозрити СДУГ вже в ранньому віці. Розлад психологічної сфери проявляється у фізіології . На цей діагноз може вказувати короткий сон дитини, бурхливі реакції на зовнішні подразники, невротичні блювання. Але навіть у рік СДВГ складно підтвердити. Зі схожою симптоматикою є багато інших захворювань або розладів.
Повною мірою ознаки СДВГ розкриваються з початком навчання Основні симптоми СДВГ:
- Неуважність . Виявляється у нездатності довго концентруватися на роботі. Дитині складно займатися роботою чи грою, якщо вона потребує посидючості.
- Гіперактивність – це нездатність довгий час залишатися на місці, постійне рухове занепокоєння. Такому розладу характерні стереотипії, що повторюються. Через СДУГ діти дошкільного віку не можуть прогнозувати наслідків своїх дій, тому часто отримують травми.
- Імпульсивність – це риса поведінки, коли дитина спочатку щось робить, потім думає. Схильний до миттєвих бажань. Не вміє грати за правилами.
Діагностика СДВГ у дітей та дорослих
Діти СДВГ дозволено діагностувати не раніше віку 6 років. При виявленні симптомів такого розладу слід звернутися до фахівця, який спеціалізується на проблемах розладу уваги. Це може бути:
- лікар-невролог,
- дитячий психіатр,
- дитячий педіатр у галузі розвитку дитини,
- дитячі психологи, що спеціалізуються на лікуванні розладів уваги.
Для діагностики СДВГ у дітей використовують такі інструменти:
- опитувальники для вчителів та батьків;
- психологічні випробування;
- оцінку когнітивної сфери та наявних навичок;
- консультація психіатра.
Діагностика СДВГ у підлітків та дорослих проходить за схожими правилами. Пацієнтам пропонують самим заповнити опитувальники та пройти комп’ютеризований іспит, психологічні тести, оцінку навичок.
У процесі діагностики важливо не тільки підтвердити СДВГ, а й спростувати інші психічні захворювання зі схожими симптомами:
- знижені зір чи слух;
- епілепсія;
- синдром Туретта;
- аутизм;
- синдром Аспергера.
При підтвердженні діагнозу СДВГ дитина або доросла має бути направлена до відповідного лікаря для призначення медикаментозного лікування. Крім цього, з дітьми застосовується психолого-педагогічна корекція, яка включає такі заходи:
- чіткий режим дня;
- повноцінний довгий сон;
- збалансоване харчування;
- заняття спортом;
- групова психотерапія;
- заняття з логопедом-дефектологом.
Тільки спільна робота батьків, лікарів та корекційних фахівців може полегшити життя та навчання дитини, допомогти їй взаємодіяти з однолітками та дорослими.
Причини СДВГ
Які причини впливають на виникнення та розвиток СДВГ з абсолютною впевненістю сказати складно. Але лікарі та вчені виділяють кілька факторів, які можуть безпосередньо впливати:
1. Біологічні чинники:
- генетична схильність;
- родові травми чи патологія вагітності;
- шкідливі звички та залежності матері під час вагітності;
- ЧМТ чи інфекції нервової системи.
- постійна стресова ситуація у сім’ї;
- складності у навчанні.
- фенілкетонурія;
- хронічні захворювання: хвороби дихальної системи, нирок, печінки;
- деякі лікарські препарати;
- фетальний алкогольний синдром
Якщо вам здається, що симптоми СДВГ властиві і вашій дитині, то не поспішайте шукати, як її лікувати. Багато малюків у ранньому віці бувають неслухняними, імпульсивними та надзвичайно активними. Якщо така поведінка не заважає їм спілкуватися з однолітками, здобувати знання та розвиватися, вона не повинна розглядатися як розлад. При сумнівах краще звернутися до лікаря зі зняттям підозр.
