Що це? ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) розвивається внаслідок екстремальної ситуації, що травмує, яка не відноситься до сфери звичайного людського досвіду (насильство, війна, теракт).
Що робити? Лікування від ПТСР передбачає комплексний підхід: медикаментозне лікування та на його фоні психотерапія (найчастіше когнітивна чи експозиційна). Важливо обов’язково щось робити із розладом, інакше воно не дасть нормально жити.
Що таке ПТСР
Розглядаючи ПТСР, слід зазначити, що це розлад є не просто наслідком психологічної травми. Сукупність його ознак не обмежується виключно переживаннями. Цей синдром часто призводить до глибинних змін особистості людини.
Ще 19 столітті у науковій літературі з’явилося поняття «травматичний невроз». Воно було запропоновано психологом Оппенгеймом. У Міжнародну статистичну класифікацію хвороб (версія 10) термін ПТСР було включено 1980 року. Позначається ним синдром віднесений до психічних розладів з кодом діагнозу F43.1
Стресогенний вплив обставин, у яких є загроза життю людини, може бути настільки сильним, що нівелюється роль характеристик особистості та попередніх невротичних станів у розвитку ПТСР. Безумовно, особистісні особливості та переживання, що виникають на тлі тривалого стресу, у цьому випадку можуть провокувати розвиток посттравматичного синдрому і відбиватимуться на клінічній картині. Але ПТСР може розвинутись у будь-якої людини після трагічної події, навіть якщо відсутня особистість до цього.
Тут потрібно враховувати, що посттравматичний стресовий розлад є лише одним з варіантів можливих психологічних наслідків негативної ситуації, що переживається. Крім того, як показали численні дослідження, ПТСР проявляється лише у 1/5 людей, які пережили травматичний стрес без фізичних поранень та травм.
Так як посттравматичний стресовий розлад часто супроводжується іншими психічними порушеннями (алкоголізм, депресивний стан, наркозалежність і т.д.), людина, що його відчуває, може звернутися до лікарів різної спеціалізації. У клінічній картині ПТСР, звичайно, враховуються особливості травматичного стресора (наприклад, насильницькі дії), але загальні закономірності розвитку цього синдрому не залежать від того, які саме події призвели до порушень психічного та психосоматичного характеру.
Основними чинниками тут виступають екстремальний характер того, що сталося, його вихід за рамки звичайних людських переживань, формування інтенсивного страху смерті, жаху та власної безпорадності. Найбільш важливими особливостями тяжких травмуючих обставин виступають несподіванка і стрімкість розвитку катастрофічних подій, тривалий характер їх впливу на людину протягом її життя.
Ніхто не застрахований від подій, здатних спричинити ПТСР, але фахівці вказують на наявність трьох груп факторів ризику, що впливають на схильність до набуття такого синдрому та його подальшого розвитку. Розглянемо їх докладніше:
Перша група включає фактори, що передують ПТСР:
- стать (за статистикою, стресовий розлад частіше спостерігається у слабкої статі, оскільки саме у жінок вищий ризик стати об’єктами сексуального насильства);
- ранній травматичний досвід;
- наявність психічного захворювання;
- низький соціально-економічний рівень;
- нестача освіти;
- неблагополучні умови життя дитинстві.
У другій групі представлені фактори, набуті в процесі захворювання та здатні посилити його перебіг:
- особливості та тяжкий характер травми;
- міжособистісне насильство;
- порушення взаємодії пам’яті, сприйняття, емоцій та поведінки у процесі травматичного епізоду (цей момент є захисною психічною реакцією, за якої людині здається, що події відбуваються не з ним, а з кимось стороннім).
Третю групу складають посттравматичні фактори:
- поява проблем в інших сферах життєдіяльності (наприклад, у фінансовій сфері), які також провокують стан стресу;
- відсутність соціальної підтримки;
- неблагополучне життєве середовище.
Стрес набуває травмуючого характеру, якщо під впливом факторів, що його провокують, відбуваються психічні порушення. Сучасні теорії вказують, що в такій ситуації руйнується когнітивна модель навколишнього світу, структура “Я”, афективна сфера, адаптаційні механізми, що забезпечують сталість внутрішнього гомеостазу, емоційні системи навчання та структура пам’яті.
Типи ПТСР
Які можуть бути наслідки ПТСР? Це залежить від перенесеного розладу, який може бути віднесений до одного з чотирьох видів:
- важке;
- астенічне;
- дисфоричне;
- соматоформатний.
Тяжкі види ПТСР супроводжуються безпричинною тривожністю і постійними занепокоєннями. У людини спостерігаються порушення сну та нічні кошмари. Крім цього виникають раптові напади страху. Стан стабілізується у процесі спілкування з іншими людьми. Він легко вступає у контакт, виявляючи інтерес до розмови.
Астенічні види посттравматичного стресового розладу супроводжується поганим настроєм, низькою активністю байдужістю до людей і подій. І тут людина займається «самогнобленням», переконуючи себе у неможливості відновлення нормального життя. На тлі апатії знижуються тонус та фізичне самопочуття. Іноді навіть піднятися з ліжка стає складним завданням. Люди в такому стані вважають за краще спати вдень і швидко дають згоду на лікування.
Дистимічний тип ПТСР є складною формою, що характеризується проявом агресії, уразливості та тривожності. Люди виявляють недовіру до оточуючих і часто схильні до конфліктів. Лише в окремих випадках вони добровільно дають згоду на лікування.
Соматичні посттравматичні стресові розлади супроводжуються розладами психіки та симптомами фізичних недуг. Наприклад, хворі скаржаться на серце, головний біль тощо. Рівень складності цього розладів зумовлений тим, що симптоми не завжди виявляються відразу після події, а можуть виникнути навіть через кілька місяців.
Причини виникнення ПТСР
ПТСР можуть бути викликані різноманітними причинами, включаючи:
- участь у військових бойових діях;
- попадання в аварії із серйозними наслідками;
- переживання масових лих;
- природні/техногенні катастрофи;
- зіткнення з терактами.
Посттравматичний стресовий розлад може бути результатом масштабних природних катастроф (землетруси, повені, смерчі та ін), наслідком особистих травм (наприклад, коли людина стикається з важким захворюванням у себе або близьких йому людей).
Факторами, які спровокували ПТСР, часто виступають такі обставини:
- втрата близької людини (наприклад, втрата дитини);
- згвалтування;
- пограбування;
- взяття у заручники;
- замах на вбивство;
- тортури;
- домашнє насильство;
- побиття.
Якщо людина пережила травматичну подію особисто, ПТСР може виявитися вже після неї. Симптоматика може мати одноразовий характер або виникати періодично у вигляді короткочасних епізодів. Наприклад, після стихійного лиха людина може зіткнутися з ПТСР один раз і більше не переживати його, тоді як після кримінального нападу чи пограбування симптоми можуть повторюватися з певною періодичністю.
Якщо людина пережила тривале тяжке захворювання чи утримувався в заручниках, то стресовий розлад часто носить довгостроковий характер. У його свідомості постійно виникають спогади про негативну подію і формується відчуття безсилля перед небезпекою.
Відіграє роль і частота появи ПТСР. Якщо людина часто піддається негативним ситуаціям, її психіка немає достатньо часу відновлення ресурсів. Відбувається накопичення негативних наслідків, що призводять до стресових розладів.
Якщо людина багаторазово виявлялася об’єктом насильства чи свідком таких дій, вона щоразу піддається ПТСР.
Крім перерахованих вище факторів, існують і інші причини розвитку посттравматичного стресового розладу. У тому числі слід виділити невротизм. Коли людина стикалася з аваріями, насильством, грабежами та іншими негативними ситуаціями, є ймовірність, що вона часто обмірковуватиме їх, представляючи інший перебіг подій, що може призвести до більш серйозних наслідків.
Проблеми можуть виявитися у людей, які прагнуть не демонструвати свої емоції, відчуваючи стрес. Такі особистості більшою мірою схильні до ПТСР у порівнянні з тими, для кого характерна асоціальна поведінка.
Симптоми та ознаки ПТСР
Симптоми та ознаки ПТСР не виявляються відразу. Реакція відбувається за деякий час. Посттравматичний розлад у людини може проявитися через тиждень після негативної події або навіть через півроку.
Відстрочена реакція обумовлена постійним уявним поверненням до пережитого стресу. Це відбивається на емоційному стані людини. ПТСР проявляється ще й на тлі бажання уникнути проблеми та уникнути обговорення того, що сталося з іншими.
Через це людина стає більш збудливою, у неї з’являється тривожність, дратівливість, агресія і відчувається дискомфорт фізично.
Вирізняють такі форми симптомів ПТСР:
- гостра;
- хронічна;
- відстрочена.
Гостра форма триває до трьох місяців. У разі збереження симптоматики після цього часу хвороба набуває хронічного характеру. Відстрочена форма спостерігається у разі прояву симптомів розладу лише через 6 місяців.
В результаті втрачається інтерес до життя. Людина замикається в собі, стає малотовариським і не реагує на те, що відбувається навколо. Емоції стають менш вираженими та приглушеними.
Обсесія стає двоїстою: нав’язливі думки про минуле та майбутнє. У першому випадку пережиті травматичні події можуть періодично спливати в пам’яті вдень і спричиняти нічні кошмари. Друге прояви нав’язливості пов’язані з нечітким і неповним усвідомленням майбутнього.
У другий випадок майбутнє сприймається нечітко, неясно, людина може її повністю не усвідомлювати. Люди з ПТСР намагаються передбачити можливі повторення минулих подій, що сприяє розвитку тривожності, страху, агресії. Результатом можуть виступати депресивний стан, алкогольна та наркотична залежність.
Основні стадії розвитку ПТСР
Розглянемо основні стадії розвитку стресового розладу:
Гостра реакція
Відразу після травматичної події виявляються симптоми у вигляді наростаючого страху, жаху і відчуття безпорадності. Крім того, може спостерігатися тривожність, нав’язливі спогади, кошмари та проблеми з концентрацією уваги.
Неускладнене ПТСР
Стадія захворювання настає, якщо симптоматика набуває хронічного характеру і не покращується після закінчення певного часу. Можуть спостерігатися такі ознаки, як уникнення обставин і людей, які повертають до думок про подію, що травмує. Тут характерні такі симптоми, як гіперназальність, нав’язливі роздуми про травму, проблеми з концентрацією уваги та сном.
Складне ПТСР
Стадія, де симптоматика погіршується настільки, що виникають серйозні складнощі у життєдіяльності (наприклад, у взаєминах з іншими людьми чи роботі). Може спостерігатися депресія, думки саморуйнівного і суїцидального характеру. Мають місце такі симптоми, як роздвоєння особистості, надмірно емоційні реакції на тригери, зумовлені отриманою травмою, болючі фізичні відчуття при згадці про трагічні події.
Відстрочене ПТСР
Стадія розладу настає при появі симптоматики через кілька місяців після трагічної події, що зумовлено уповільненою обробкою емоційних переживань, пов’язаних із травмою. Тут можливі такі симптоми, як амнезія окремих емоційних процесів, спричинених негативною подією.
Іноді присутнє відчуття провини за те, що людина змогла вижити, тоді як інші люди загинули. Внаслідок відчуття своєї «винятковості», обумовленої здобутим досвідом, якого немає в інших, може формуватися відчуженість від навколишнього світу.
Діагностика ПТСР
Для діагностики ПТСР переважно застосовується структуроване інтерв’ю з наступним спостереженням. Завдання даного методу полягає у виявленні клінічних симптомів розладу з урахуванням скарг хворого та уточненні обставин, які могли сприяти отриманню травми.
У процесі діагностування ПТСР психолог може застосовувати:
- Проективні методики: тест Роршаха, Людина під дощем, тематичний апперцептивний тест, колірний тест Люшера.
- Опитувальник MMPI (Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник).
- Шкалу CAPS для клінічного діагностування ПТСР.
- ШОВТС (шкала для оцінки впливу травматичної події).
- Діагностичний опитувальник І.О. Котенєва.
Існує широкий перелік симптомів ПТСР. Вони можуть суттєво відрізнятися і класифікуються на 4 основні групи: нав’язливі роздуми про травмувальну подію, уникнення, негативна спрямованість мислення та настрою, негативні зміни фізичних та емоційних реакцій.
Поряд із основною діагностикою слід застосувати і роздільне діагностування, яке дозволяє відрізнити ознаки ПТСР від подібних станів.
| Виявляється додаткова симптоматика у вигляді порушень в афективній сфері, міжособистісних відносинах та системі уявлень про свою особистість. Наприклад, людина не справляється зі своїми емоціями, переважно думає про себе в негативному світлі, не в змозі вибудовувати близькі взаємини |
| Думки та спогади про отриману травму не проживають як «тут і зараз» |
| Людина не усвідомлює, що галюцинації є її власними думками. У нього порушується критичність мислення |
| Стан паніки настає не прогнозовано і без зв’язку з конкретною ситуацією, що травмує. |
| Такий розлад може виникнути в будь-який момент, і не обов’язково при зіткненні з травмуючим фактором або при спогадах про нього. |
Усі перелічені таблиці діагнози можуть мати такі самі основні симптоми, як і за ПТСР. При цьому відмінністю цих хвороб від стресового розладу є такі моменти, як інтенсивність прояву, умови виникнення та додаткова симптоматика.
Такі спогади можуть накочувати як вдень, так і вночі. У другому випадку вони матимуть форму неприємного сну чи кошмару. Будь-яка, навіть незначна, подія може нагадати про негативний досвід (при цьому кожен має свої тригери). Наприклад, це дитячий плач, окремі фрази чи об’єкти. Зіткнувшись із такими чинниками, людина з ПТСР відчуває стан сильного стресу.
Антиподом нав’язливих спогадів є симптоми уникнення. Хворий ПТСР докладає величезних зусиль, щоб не думати про подію, що травмує. Він уникає обговорення цього питання та перелічених раніше тригерів.
Найбільш поширені негативні зміни у мисленні та настрої при ПТСР:
- негативні роздуми про себе, оточуючих людей та зовнішній світ;
- песимістичні уявлення про майбутнє, відчуття безвиході;
- порушення пам’яті: хворі часто мають проблеми, якщо потрібно згадати деталі психотравмуючої події;
- стан внутрішньої відстороненості від рідних та друзів, труднощі з підтримкою близьких взаємин;
- падіння інтересу до видів діяльності, що раніше подобалися;
- проблеми із отриманням позитивних емоцій;
- відсутність яскравих емоційних переживань (своєрідне емоційне заціпеніння).
Проявами негативних змін у психічних та фізичних реакціях нерідко виступає постійна напруженість. Людина весь час чекає на небезпеку, швидко лякається і часто здригається, коли їй щось здається або відбуваються несподівані речі. У деяких спостерігаються спалахи гніву та прояви агресії. Є й ті, хто відчуває сильне почуття провини чи сорому. Часто цей розлад супроводжується порушенням сну та втратою концентрації.
Небезпека ПТСР
Потрібно обов’язково лікувати ПТСР, оскільки цей синдром негативно впливає якість життя. Пов’язані з ним страждання не дають зосередитися на поточних подіях, відчувати себе у безпеці та займатися реалізацією поставлених цілей. Якщо лікування не проводиться, то через деякий час стан людини може погіршуватись і можуть наступити наслідки руйнівного характеру:
- У спробі зняти стрес, люди, які страждають на ПТСР, часто зловживають алкоголем, приймають наркотичні або психотропні препарати. Платою за короткострокове полегшення у разі стає порушена психіка і погіршення фізичного здоров’я.
- Деякі на тлі даного синдрому набувають інших залежностей, наприклад, захоплюються азартними іграми, що негативно впливає на всі аспекти життєдіяльності.
- Психічна дисгармонія особистості (психопатизація). Відбуваються незворотні зміни у характері людини, що призводить до проблем із соціальною адаптацією.
- Пригнічений психічний стан (депресія).
- Розвиток фобій (наприклад, виникає панічний страх перед темрявою, відкритими просторами чи певними захворюваннями).
- Панічні атаки (безпричинні напади паніки).
- Самоізоляція у суспільстві, порушення міжособистісних та сімейних зв’язків.
- Поява поведінкових синдромів, пов’язаних з порушеннями їди (анорексія або психогенне переїдання).
- Суїцидальна поведінка.
Крім того, ПТСР негативно позначається на фізичному стані. У таких людей нерідко спостерігаються порушення у роботі ендокринної, травної, серцево-судинної систем тощо.
Лікування ПТСР
Терапія ПТСР передбачає індивідуальний підхід до людини з урахуванням її ситуації. Необхідно також врахувати такі аспекти:
- Показники особистості хворого;
- тип стресового розладу;
- прояв ПТСР як фізичних (соматичних) симптомів;
- існування супутніх розладів.
Як супутні психічні порушення можуть виступати алкоголізм, наркотична залежність, депресія, і панічні розлади.
На початковому етапі лікування ПТСР часто проводять медикаментозну терапію. Підбір препаратів проводиться з урахуванням симптомів та ступеня розладу. Медикаментозні засоби в аптеках доступні лише за призначенням лікаря. Фахівець повинен підібрати препарати, які дозволять усунути негативні емоційні реакції, щоб людина могла повернутися до повноцінного життя.
Разом із медикаментозною слід застосовувати й розмовну психотерапію ПТСР. Через час прийом препаратів скасовують. Після цього залишається лише психотерапія. Відомі різні методики роботи з ПТСР. Далі розглянемо методи, які найкраще показали себе практично:
Когнітивна терапія
Корекція когнітивних спотворень спрямована на те, щоб людина змогла визначити свої негативні установки, патерни мислення, а потім замінити раціональними. Зміна мислення сприяє появі позитивних емоцій та реакцій.
Експозиційна терапія
Спочатку відбувається робота із спогадами. Необхідно, щоб людина навчилася проживати їх та звикала до них. Психіка людини відрізняється адаптивністю та виконує захисну функцію. Психолог допомагає створити умови для плавної адаптації та десенсибілізації.
На перших етапах лікування відбувається робота з менш болючими факторами, а після певного прогресу фахівець переходить до складніших. Експозиція як техніка психотерапії у багатьох випадках застосовується паралельно до когнітивної терапії.
Метод десенсибілізації рухом очей (EMDR)
Є синтезом двох попередніх підходів, але має свої унікальні особливості. Під час сеансу фахівець просить хворого рухати пальцем та стежити за його переміщенням очима. Так людина відволікається від негативних спогадів, відбувається адаптація її психіки.
До корекції під час роботи з ПТСР у представників різних статей слід підходити індивідуально. Важливо докладно розпитати людину і уточнити всі деталі, щоб розробити оптимальний план лікування. У більшості випадків, при використанні перевірених методик фахівцям вдається впоратися з цим розладом, якщо потерпілий сам налаштований на подолання синдрому.
Тривалість процесу відновлення може бути різною. У деяких випадках нормалізацію стану йде кілька місяців, але буває, що потрібна психологічна підтримка протягом усього життя. Зазначимо, що у будь-якому разі можна повернути людину до повноцінного життя без нав’язливих спогадів та думок.
Згідно з останніми дослідженнями, є висока ймовірність позитивного результату при терапії ПТСР із поєднанням методики реактивації пам’яті та гри у «Тетріс». Такий підхід дозволяє послабити нав’язливі спогади. Для цього в учасників експерименту повторно запускався ментальний процес, який би витяг у сферу свідомості інформації про негативну подію перед грою в «Тетріс». Через деякий час таких людей меншою мірою турбували нав’язливі думки порівняно з тими, хто був в іншій групі контрольної групи.
Часті питання про ПТСР
Відповідаємо на популярні запитання.
Чи можна впоратися із цим розладом самостійно?
Можна навести низку рекомендацій, пов’язаних із способом життя, які допоможуть впоратися з ПТСР. Йдеться про прогулянки на повітрі, нові знайомства, спілкування з друзями та близькими, хобі, дотримання розпорядку дня та режиму сну, повноцінний відпочинок, уникнення моральних перенапруг, правильне харчування та піклування про своє здоров’я.
Зазначимо, що це перелічене перестав бути лікуванням, а виступає лише доповненням щодо нього. Самостійно подолати ПТСР досить складно. Повністю нормалізувати стан може лише досвідчений фахівець.
Чи є групи підтримки для людей із ПТСР?
Існують спеціальні групи підтримки. Особливо їх можна рекомендувати для посттравматиків (людей, які пережили ПТСР), тому що за їх допомогою людина може усвідомити, що вона не самотня. У великих містах можна знайти групи підтримки для тих, хто став жертвою злочинів та сексуального насильства. Багато досліджень щодо вказаного питання вказують на важливість соціальної підтримки в контексті реабілітації та запобігання негативним наслідкам.
Що може бути тригером для прояву ПТСР?
Подія, що викликає у людини з ПТСР раптове переживання психологічної травми, що супроводжується негативними емоціями, називають тригером. Нерідко це один із елементів травмуючого спогаду: плач малюка, шум мотора автомобіля, знаходження на висоті, малюнок, передача на ТБ тощо. Люди з такими розладами, як правило, прагнуть будь-що уникнути зіткнення з тригером, щоб не запобігти новий напад.
Відзначимо ще один важливий момент: ПТСР не проявляється безпосередньо після негативної події або впливу факторів стресу. Ознаки розладу можуть з’явитися через рік після цього. Час, необхідне розвитку ПТСР, варіюється від людини до людини. У деяких симптоми можуть проявитися через кілька днів або тижнів після травми, тоді як у інших це може тривати місяці або роки. Важливо консультуватися з медичним фахівцем, якщо є підозра на розвиток ПТСР, щоб отримати відповідну допомогу та підтримку.
За відсутності лікування може розвиватися депресія, погіршуватись фізичне здоров’я, порушуватись різні сфери життєдіяльності, тому важливо вчасно звернутися за допомогою до фахівців.
