Психологія жертви: поняття, ознаки, формування 🎭

Про що мова? Психологія жертви характеризується відчуттям безпорадності та спробою перекласти відповідальність за вчинки на оточуючих. Ця манера поведінки неусвідомлено обирається як боротьба зі стресом і психологічними травмами.

 

Що врахувати? Головна відмінність мислення жертви від здорової людини в тому, що той, хто страждає, не шукатиме причини проблем і невдач у собі. Робота, яка не приносить задоволення, життя з нелюбимим, гроші, переведені шахраям – у всьому цьому винні оточуючі. З психологією жертви можна і треба боротися, головне знати як.

Синдром жертви у психології

Комплексом або синдромом жертви називають характеристики поведінки людей, що відрізняються уявленням себе жертвою дій іншої людини або обставин, а також небажання брати на себе відповідальність за те, що з ними трапилося. Жертва не сумнівається у відсутності своєї провини і намагається довести це іншим. Такий опис жертви дають нам книги з психології.

Подібні особливості поведінки негативно позначаються на всіх сферах життя:

• Стає гірше здоров’я . Від постійного перебування у стресовому стані виникають та загострюються психосоматичні розлади.
• Особистість перестає розвиватися . Замість того, щоб зі своїх помилок отримувати досвід і вкладати сили в особистісне зростання, людині доводиться доводити іншим свою правоту і постійно шкодувати.
• З’являються проблеми за місцем служби . Здійснюючи помилку на роботі, людина із синдромом жертви сприймає критику як звинувачення, ображається на неї і не бажає над нею працювати. Такі люди намагаються перекласти відповідальність на іншого співробітника або викликати почуття жалості. 
• Руйнуються відносини з партнером . Жінки частіше за чоловіків поводяться як жертва. Психологія жертви у відносинах характеризується перекладанням на партнера своїх невдач, відповідальності за помилки та звинувачення його у власних проблемах.

Ознаки мислення жертви

Психологія визначає ознаки синдрому жертви, якими її нескладно розпізнати. Однак варто враховувати, що окремо кожен із них нічого не означає. Але при одночасному їхньому прояві слід насторожитися.

Нижче наведемо список основних симптомів комплексу жертви:

1. Поганий настрій. Люди з таким комплексом часто вирізняються песимізмом. Адже їм доводиться постійно тікати від відповідальності, що заважає саморозвитку. А якщо немає особистісного зростання, то немає оптимістичного настрою.
2. Егоцентризм . Людина з позицією жертви не цікавиться думкою оточуючих, вважаючи себе центром Всесвіту. Якщо ж спробувати довести йому протилежне, то неминуча негативна реакція та розвиток конфлікту.
3. Невміння приймати невдачі . Цей симптом іноді спостерігається і у здорової особистості, однак у жертви це відбувається в рази частіше. Вони звикли звинувачувати інших у своїх проблемах.
4. Потреба бути необхідним . Для людей у ​​позиції жертви дуже важливо відчувати себе важливими та корисними. Що б вони не зробили, обов’язково чекають на похвалу, інакше у них починає швидко розвиватися комплекс неповноцінності.
5. Постійне невдоволення . Якщо вам хочеться навчитися визначати прояви синдрому жертви, то ретельно вивчіть, як поводиться людина. Люди, які страждають на розлад, всі події оцінюють у негативному ключі. 
6. Втеча від відповідальності . Подібні поведінкові особливості часто спостерігаються у маленьких дітей, яким простіше перекласти провину іншого. Але якщо дитині така поведінка можна пробачити, то у дорослої людини вона є одним із симптомів психології жертви. Наприклад, людина через страх перед збільшенням обсягу завдань на роботі відмовляється від вищої посади.
7. Спроби викликати почуття жалості . Тут потрібно вміти не переходити дуже тонку грань. Кожному з нас приємна турбота з боку оточуючих, але у разі виникнення постійної потреби у підтримці слід звернути увагу на можливу наявність психологічних порушень. Людина із синдромом жертви розповідає виключно про власні проблеми, не звертаючи уваги на негаразди співрозмовника, адже вони не викликають інтересу.

У психології у поведінки жертви основною особливістю вважається постійне перекладання вини за свої помилки на інших людей. Людина не візьме відповідальність він. Жалість до себе увійшла в його звичку, так само як і демонстрація оточуючим своїх страждань.

Формування синдрому жертви

Більш детально розібратися у синдромі можна за допомогою конкретного прикладу. Звісно, ​​жінок із комплексом жертви набагато більше, ніж чоловіків. Адже навіть відчуваючи жалість до чоловіка-жертви, ми часто не можемо втішити і обійняти його через усталені стереотипи, а з жінкою все інакше.

Психологія пояснює таку поведінку жінки-жертви програванням сценарію іншої людини.

 

Його могла написати жінка з найближчого оточення: мама, бабуся, тітка і т. д. Жертва часто не усвідомлює отримуваної вигоди, але точно спирається на неї.

Наприклад, мама дівчинки часто не виконує даних комусь із членів сім’ї обіцянок, знаходячи виправдання у зовнішніх обставинах, що не залежать від неї. Дівчинка з самого дитинства може засвоїти, що така поведінка прийнятна і можна знайти виправдання не зробленим обов’язкам, якщо їх дуже не хочеться виконувати. До того ж вона бачитиме, як усі шкодують маму. А в нашому менталітеті нерідко жаль прирівнюється до прояву кохання.

Найбільш поширеним варіантом формування синдрому жертви є неусвідомлене повторення за матір’ю-жертвою її поведінки, яка зазнає поганого ставлення з боку чоловіка й інших близьких. Виявляти насильство може і владна бабуся з боку матері. Мама дівчинки не здатна влаштувати власне життя, вирости, виявляти самостійність і стати щасливою. І все це вона несвідомо передає дочці.

Ще одна причина, через яку людина обирає роль жертви, це часті хвороби в дитинстві. Батьки намагаються шкодувати, звільняють з обов’язків. Тут психологія пояснює роль жертви звичкою до такого становища, коли щось роблять, піклуються і вирішують, як вчинити.

Така дитина може рости розпещеною і не здатною допомогти собі. І водночас він – жертва. Спочатку, часто мимоволі, він жертвує власною самостійністю та повноцінністю життя, щоб зберегти психологічний добробут тата та мами, адже вони сильно переживають за нього та його слабке здоров’я. Адже їм легше виконати щось за свою дитину, не бажаючи вкотре її навантажувати. Через деякий час дитина просто звикає до подібного до себе відношення і свідомо робить його способом життя. У разі психологія жертви ще може бути у майбутньому скопійована його дитиною.

Найчастішими причинами примірки людиною він ролі жертви у психології вважаються невдачі чи проблеми, із якими просто не впорався.

Що може дати поштовх до формування таких поведінкових особливостей:

• неправильна самооцінка;
• постійне потурання у всьому з боку старших родичів, розпещеність;
• гіперопіка та несамостійність;
• спадковий фактор;
• отримання у дитинстві психологічної травми;
• Чорна полоса у житті;
• обмежений кругозір.

3 причини синдрому жертви у відносинах із чоловіком

Формування ролі жертви відбувається з кількох причин. І основні з них йдуть з дитинства та пов’язані з батьківським вихованням. Придивіться до них, і якщо ви впізнаєте себе в одній, двох або навіть у всіх трьох одразу, тоді важливо звернутися до психології та зрозуміти, як вийти з жертви.

Причина №1: задоволення від страждань

Найчастіше формування синдрому жертви відбувається у ранньому дитинстві. Вперше ми відчуваємо любов ще в дитинстві і пізніше, стаючи дітьми, усвідомлюємо це почуття до мами та тата. А батьки іноді дозволяють собі підвищити голос, відшльопати, поставити в кут як покарання, відмовити в купівлі насолоди, ігнорувати, не взяти з собою на свято і т. д. Таких прикладів чимало.

Тут дитина починає підсвідомо прирівняти любов до чогось поганого, неприємного, образливого. Він любить своїх батьків і часто через них страждає. З часом подібна схема батьківської поведінки формує в дитячому мозку міцний зв’язок любові з стражданнями. Далі вона лише зміцнюється, вибудовуючи зразок поведінки жертви лише на рівні психології.

Виходить, що психологія синдрому жертви тут пов’язана з прирівнюємо любові до болю і страждань. У дівчаток особливо часто закріплюється невірне уявлення про кохання. На підсвідомому рівні вона чекає від об’єкта кохання заподіяння болю як прояв почуттів. Таким чином, нерідко пояснюється психологія жертви у відносинах з чоловіками. У дорослому віці дівчина/жінка вибиратиме як партнера чоловіка, який відповідає її уявленням про кохання, що змушує її відчувати біль та негативні емоції. Такі спілки називаються співзалежними відносинами чи аб’юзом.

Причина № 2: умовне кохання

Правило, якого мають дотримуватись батьки у вихованні дітей, – «Любов без причин». Дитині необхідно знати, що її люблять просто так, а не за хорошу поведінку чи оцінку у школі. Таким чином, у майбутньому він вмітиме любити іншу людину без будь-яких умов та оцінок, не приміряючи її під свій «ідеальний образ».

Дорослі, які в дитинстві відчували чисте кохання батьків, даруватимуть свою любов усьому світові, довірятимуть і щодня прокидаються щасливими, знаючи, що їх люблять, навіть якщо вони не досягли великих висот у житті. Вони відчуватимуть себе у безпеці, без остраху комусь не догодити чи помилитися.

Деякі дівчатка чують від своїх батьків фрази на кшталт «Якщо ти будеш слухняною, то ми тебе любитимемо» або «Капризні та погані нікому не потрібні». Тут не потрібно звертатися до психології, щоб зрозуміти причину позиції жертви у дівчинки згодом, у дорослому віці. У її голові міцно засяде переконання, що якщо вона не догоджатиме всім, то її ніхто не полюбить.

Доросла дівчина із синдромом жертви будь-якими методами намагатиметься домогтися розташування людей. Вона готова на все, навіть те, про що її не просять, аби партнер у стосунках її любив. Адже всередині неї буде повна впевненість, що любов просто так, нема за що, не існує і її (любов) потрібно заслужити. Виходить, що батьки таким вихованням та фразами подають неправильний приклад, який переслідуватиме жінку все її життя.

Причина №3: ​​стосунки з батьком

Формування комплексу жертви у жінки щодо партнера багато в чому залежить від батька. Для маленької дівчинки тато є першим і найважливішим чоловіком. І саме від нього залежать подальші стосунки з рештою. Безпричинна любов тата до своєї доньки, постійні згадки про її красу, ніжність і здібності швидше за все допоможуть їй у дорослому віці побудувати міцні та здорові стосунки з чоловічою статтю.

І навпаки, відсутність батьківської ласки, турботи та ніжності призведе до труднощів у побудові стосунків. І дуже ймовірно, що дівчина виконуватиме в них роль жертви.

Якщо батьки розлучилися, коли дівчинка була маленькою, але вже все розуміла, або недостатньо приділяли їй увагу, то все може бути ще гірше – вона на рівні підсвідомості стане «добирати» це кохання в нескінченних зв’язках із чоловіками. Постарається зачепитися за будь-кого, аби одержати увагу з його боку.

З тих же причин дівчата шукають чоловіків значно старших за себе. Такі дівчата/жінки просто не знають, яким має бути справжнє кохання чоловіка, адже його вони не отримували від батька. І тому вони всіма способами прагнутимуть звернути на себе увагу – через інтим, страждання, виконання будь-яких забаганок з боку чоловіка. Щоб зрозуміти, як позбутися синдрому жертви, важливо звернутися до психології.

Способи звільнення від синдрому жертви

Ми розібрали психологію жертви, тепер поговоримо про те, як перестати бути жертвою. У цьому вам допоможуть такі дії:

1. Усвідомте свою слабкість . Зрозумійте та прийміть те, що вашими діями рухає почуття нікчемності та безпорадності.
2. Поставте собі суворо позначену мету.
3. Перестаньте шкодувати себе і приступіть до роботи. Усі проблеми потрібно вирішувати самотужки, хай і не без помилок.
4. Проаналізуйте власне мислення . Важливо визначити ті звички та установки, які не дають повноцінно жити, формують страх перед відповідальністю та діями.
5. Скоригуйте програму . І краще це зробити разом із фахівцем із психології, який знає, як вийти з ролі жертви.
6. Знайдіть, чого вам бракує . Цілком ймовірно, що ви виявите нестачу будь-яких якостей, і тоді над ними потрібно буде попрацювати.
7. Візьміть на себе відповідальність за свої дії, тепер вам це під силу.

Навіть, якщо знати, як вийти з позиції жертви, своїх сил часто недостатньо. Психологія – це ціла наука, яку вивчають спеціально, щоб допомагати людям. І за бажання налагодити своє життя і позбавитися ролі жертви найкращим рішенням буде звернутися за допомогою до фахівця.