Психічне відображення людиною навколишньої реальності: в чому особливість? 🌎

Що це таке? Психічне відображення – результат активного переосмислення людиною навколишньої дійсності. У процесі обробляється інформація про світ, виходячи з суб’єктивного досвіду, особистих переживань і потреб.

 

На що звернути увагу? Психічне відбиток – основний механізм, з допомогою якого людина взаємодіє з навколишнім світом, формує і керує своєю поведінкою. Воно дає можливість доцільно реагувати на життєві ситуації, змінювати їх чи своє ставлення до них, оцінювати та вибирати найбільш підходящі варіанти дій, прогнозувати можливі наслідки.

Що таке психічне відображення

Психічне відображення є суб’єктивне сприйняття людиною навколишнього світу. Завдяки органам почуттів ми здатні пізнавати навколишню реальність, а через психічні процеси обробляти отриману інформацію у власній свідомості та робити висновки на основі попереднього досвіду.

Звичайно, об’єктивний світ має право на своє існування, незалежно від людської свідомості. Психічне відображення цього світу повністю визначається роботою органів чуття, що продукуються емоціями та ступенем розвитку мислення людини. Іншими словами наша психіка фільтрує об’єктивну реальність через унікальні призми. У психології поняття психічного відображення належить до суб’єктивного образу об’єктивного світу, створеного у свідомості кожного індивіда.

Об’єктивно психічне відображення є результатом впливу зовнішніх об’єктів і подій на психіку людини. Цей досвід може бути виміряний та вивчений за допомогою наукових методів, та його фіксація не залежить від суб’єктивних відчуттів чи уявлень, які може відчувати кожна людина. Отже, об’єктивне психічне відбиток є незалежним від свідомості явищем.

Майбутнє є результатом фантазій, мрій та сновидінь людини. Воно базується на його цілях, бажаннях та планах та допомагає у реалізації поставлених завдань. Однак майбутнє також є суб’єктивним, оскільки воно залежить від індивідуальних уявлень та уяви кожної людини.

Таким чином, людина знаходиться одночасно в кожному з цих станів – минулому, сьогоденні та майбутньому. Об’єктивне психічне відбиток та суб’єктивний життєвий досвід взаємодіють, впливаючи на свідомість і поведінку людини, а майбутнє є орієнтиром і мотивацією для досягнення поставлених цілей та завдань.

Особливості психічного відображення:

• формується виключно у процесі діяльності індивіда на щоденній основі;
• надає можливість адекватного відображення дійсності;
• може бути використане як превентивний захід;
• індивідуально кожної людини;
• має тенденцію до поглиблення та самовдосконалення.

Психічне відображення є своєрідним регулятором поведінки людини у суспільстві. З його допомогою формуються алгоритми дії, створені задля виживання людства як виду.

Ознаки психічного відображення

Розглянемо докладніше ознаки психічного відбиття.

 

Активність та індивідуальність відображення

Психічне відбиток починає працювати лише тому випадку, коли людина активно взаємодіє зі світом. У цьому його психіка відстежує лише значні частини які у мозок сигналів від органів чуття. Вважається, що така вибірковість допомагає швидше адаптуватися до змін, що відбуваються навколо.

Наприклад, людині, яка все своє свідоме життя прожила за містом, буде досить складно звикнути до шуму та світла мегаполісу. Однак через деякий час він перестане звертати увагу на звуки машин, реагувати на велике скупчення людей у ​​метро чи торгових центрах, звикне до яскравого світла від рекламних конструкцій та вивісок. Поступово всі ці подразники перестануть бути такими і більше не відображатимуться в психіці людини.

Психічне відображення у свідомості людини завжди індивідуально, оскільки на нього впливають особливості особистості людини та її життєвий досвід.

Відображення не зупиняється, воно перебуває у постійному русі та розвитку. Прикладом психічного відображення людини людиною може бути процес спілкування матері та новонародженої дитини: малюк, помічаючи усмішку матері, відповідає їй своєю усмішкою, таким чином він відображає свою поведінку. Що стосується дорослих, то окрім посмішки можливе також відображення пози, темпу промови або частоти серцевих скорочень.

Однією з основних характеристик віддзеркалення є його випереджальна властивість. Грунтуючись на набутому досвіді, умовних рефлексах та розвиненому рівні інтелекту, людина має можливість прогнозувати результати взаємодії з навколишнім світом. Саме так відбувається процес пристосування змін.

Правильність відображення

Усі образи предметів, покупців, безліч явищ, які у свідомості людини під час психічного відображення, повинні проходити перевірку на адекватність. Принцип правильності відображення не виконується у тих людей, які через зовнішні або внутрішні чинники відчувають галюцинації.

Психічне відображення дійсності в об’єктивному вигляді дуже впливає на наше життя. Наприклад, за необґрунтованих підозр у невірності чоловіка жінка часто провокує конфлікти, що, у свою чергу, з великою ймовірністю призводить до розриву союзу. Однак насправді чоловік може бути вірним, а причиною його постійних затримок на роботі є виробнича потреба. На цьому прикладі можна наочно побачити, як спотворене відображення, яке не відповідає дійсності, призводить до плачевних наслідків.

Головною проблемою психічного відображення є той факт, що образ, спроектований свідомістю індивіда, ніколи не відповідає реальній дійсності на сто відсотків. Це з тим, що процес відображення завжди формується виходячи з попереднього досвіду. Саме тому психічний процес відображення предметів та явищ у різних людей може відрізнятись.

рівні психічного відображення

Однією з властивостей психічного відображення є можливість створення у свідомості людини цілісного та структурованого образу, що поєднує різні об’єкти дійсності.

Психолог Борис Ломов, який розпочав свою професійну діяльність ще за часів Радянського союзу, запропонував проводити розмежування психічного відображення за рівнями:

1. Сенсорний рівень – включає відчуття і сприйняття, отримані через органи почуттів. На цьому рівні психічному відображенню властиво отримання миттєвої реакції від подій, що відбуваються. 
2. Образний рівень – включає образи та уявлення, які є простими копіями реальності, а містять у собі емоційно-оціночні компоненти і смислові відносини. Процеси психічного відображення дозволяють запам’ятовувати лише найважливіші особливості предмета чи явища. На цьому рівні людина може займатися плануванням своїх дій та їх контролем.
3. Смисловий рівень – відображає значення, які надаються образам та уявленням, що дозволяє людині розуміти та інтерпретувати навколишній світ. Рівень передбачає усвідомлення та аналіз відображеної дійсності, а також здатність до абстрактного мислення та рефлексії про минуле, сьогодення та майбутнє. На цьому рівні психічному відображенню властиво абстрагування від першого рівня та залежність від набутого досвіду.

Усі три рівні пов’язані між собою. Вони плавно переходять один до одного, формуючи при цьому повне та об’ємне психічне відображення людини.

Форми психічного відображення

Формами психічного відображення є механічне, фізичне та хімічне відображення. Основна форма відображення – біологічна, яка зустрічається тільки у живих істот.

Переходячи від біологічної форми відображення до психічної людини, проходить наступні стадії:

1. Перцептивна . Відчуття є примітивну форму психічного відображення. На цій стадії психіка людини відбиває весь комплекс подразників, орієнтуючись на ознаки біологічного рівня, і навіть на сигнали, які від життєво важливих подразників.
2. Сенсорна . Відбувається відображення окремих подразників, на які реагує людина біологічно. 
3. Інтелектуальна . Крім відображення окремих елементів навколишньої дійсності, виникає відображення їх взаємозв’язку між собою. На цій стадії виникає вища форма психічного відображення, для якої характерна поява складної діяльності та складних форм віддзеркалення світу. 

Саморегуляція як засіб управління психічним відображенням

Чи є у людини можливість контролювати своє психічне відображення та впливати на його формування? Так, людина може це робити, якщо розвиватиме саморегуляцію як інструмент управління сприйняттям та відчуттями. Саморегуляція є здатність індивіда зберігати стабільність постійному незалежно від зовнішніх причин.

Якщо людина не має навичок управління своїм психічним станом, то у своїй життєдіяльності вона проходить такі етапи:

1. Ситуація , реальна чи уявна, але завжди викликає сильні емоції. З неї починається послідовність взаємозалежних між собою процесів у психіці людини. 
2. Увага , яку концентрує людина на ситуації.
3. Оцінка емоційної ситуації та її тлумачення.
4. Відповідь , що є зворотний зв’язок на емоцію і не призводить до чітких дій.

Маючи сильну волю, ви можете змінити таку модель поведінки:

1. Вибір ситуації. Людина самостійно ухвалює рішення про те, як реагувати на неї.
2. Зміна ситуації . Якщо немає можливості уникнути настання будь-якої події, можна зробити зусилля, щоб повернути його у вигідну для себе сторону. Як альтернативний варіант рішення можна вдатися до почуття гумору або фізично не наближатися до неприємного об’єкта.
3. Уважне розгортання . Людина керує власною увагою за допомогою таких прийомів, як відволікання, роздуми чи придушення думок.
4. Когнітивні зміни . Складається план дій щодо зміни ситуації шляхом проведення оцінки її емоційного змісту. При цьому використовуються такі інструменти, як переоцінка, дистанція та гумор.
5. Модуляція відповіді . Здійснюються спроби безпосередньо впливати на багато систем реагування. Основними стратегіями тут є виразне придушення емоцій, фізичне навантаження та сон.

Методики, що дозволяють розвинути саморегуляцію

• Нервово-м’язова релаксація : виконання комплексу фізичних та дихальних вправ, що розслабляють тіло та знімають напруги з різних груп м’язів.
• Ідеомоторне тренування : уявна поперемінна напруга і розслаблення різних груп м’язів.
• Сенсорна репродукція образів : відтворення у свідомості образів ситуацій та предметів, що викликають асоціацію з відпочинком та спокоєм.
• Аутогенне тренування : здобуття навички з самонавіювання або аутосуггестії за допомогою частого повторення афірмацій.

Людина може вирішувати, які емоції виявляти щодо різних життєвих ситуацій, впливаючи на власну поведінку та реакції, тим самим контролюючи їх.

Психічне відбиток – це активний процес, що у свідомості людини, залежить від її особистості, знань, навичок, досвіду попередніх поколінь. Завдяки такій функції психіки людина може адаптуватися до змін навколишнього середовища, розуміти інших людей і себе саму, а також приймати рішення та ставати сильною та емоційно розвиненою особистістю.