Вам знайоме почуття очікування переломного моменту чи знакової події, після якої все налагодиться? Кар’єра налагодитись, стосунки заграють новими фарбами? Тоді варто познайомитися із синдромом відкладеного життя. Можливо це те, що заважає вам отримати бажане вже зараз.
Що таке синдром відкладеного життя?
Синдром відкладеного життя – це життєвий сценарій, який ви вибираєте або створюєте, де поточна дійсність є просто підготовчим процесом перед повноцінним життям. Такий підхід знецінює події сьогодення та веде до появи неврозу. Приклади:
- «Ось зараз я потерплю, закінчу ВНЗ, а потім почну працювати і як заживу!»;
- «Після Нового року почну виконувати свою мрію, а поки що почекаю».
Детальніше теми неврозів та невротичних станів висвітлено у статтях блогу «Психологія» .
Але якщо схема освіти звичайного невротичного розладу виглядає як «хочу-не можу», то у синдрому відкладеного життя – «хочу-можу-не дозволяю собі».
У психології виділяють 3 сценарії непрожитого життя:
- Рух великої мети. За такого сценарію людина довгий час наполегливо досягає великої мети, обмежує все, що не допомагає в її досягненні.
- Життя чужими цілями. Людина не хоче брати відповідальність за своє життя, тому переводить увагу на чуже.
- Терпіння та очікування. Бракує особистісних ресурсів, щоб змінити своє життя сьогодні, тому людина просто чекає.
Синдром непрожитого життя формується під впливом як зовнішніх чинників, і внутрішніх, головний у тому числі — особисте ставлення до сформованим умовам існування. Невірні ментальні установки створюються у дитинстві, коли батьки живуть інтересами дітей та відкладають їхнє дорослішання. Дитині вселяють, що його час ще не настав. Він дорослішає з такими установками, чекаючи відповідного моменту, не прагне переводити мрії в завдання, звертає увагу на сторонні незначні події.
Ознаки синдрому відкладеного життя
Синдром відкладеного життя — це узагальнююче визначення цілого класу явищ, тому ознаки в нього різняться. До найчастіше зустрічаються:
- Очікування поворотної події, після якої розпочнеться справжнє життя. У такому сценарії є сьогоднішній період очікування, короткий період досягнення, і тривалий період винагороди — те відкладене щасливе життя.
- Головна мета – досягти переломного моменту, переходу із сьогоднішньої реальності у справжнє життя.
- Цінністю наділяється лише майбутнє справжнє життя.
- Поява тривоги за необхідності виявити власні здібності, схильність до прокрастинації.
- Цілі абстрактні, немає конкретного плану дій.
- У пріоритеті економія, накопичення.
- Пригнічення власних емоцій, бажань.
- Підвищений інтерес до чужого життя, сторонніх мрій та планів.
Людина з синдромом відкладеного життя вважає свою поведінку правильною і природною, не помічає неповноцінності становища.
Наслідки синдрому відкладеного життя
Людина, яка мешкає синдром відкладеного життя, концентрується на одній ідеї. При цьому залишає поза увагою інші важливі сторони життя, багато в чому собі відмовляє. Часто обрана ним мета виявляється чужою, а власне життя відкладається. Після 40-50 років його наздоганяє туга за непрожитим життям. Він усвідомлює, що роки витрачені на вирішення чужих проблем чи очікування переломного моменту втрачені. Відкладені очікування, заради яких терпів, не здійснились. Його успіхи та досягнення не приносять внутрішнього задоволення, оскільки їхня цінність нав’язана.
Батьками синдром непрожитого життя гостро відчувається у момент залишення дітьми їхньої сім’ї . Деякі переключаються на онуків або заводять вихованців, адже звички жити своїми інтересами не мають. Виникає страх залишитися із собою наодинці, дізнатися про себе істинного. Разом зі страхом і тугою з’являється безвихідь. Здається, що не залишився час для хорошого, мріяти більше нема про що.
Як боротися із синдромом відкладеного життя?
Якщо підозрюєте у себе синдром непрожитого життя, радимо пройти психологічний тест. За його підсумками можна спробувати впоратися із ситуацією самостійно або звернутися до психолога.
Ось алгоритм дій, які допоможе подолати синдром відкладеного життя:
- Визнайте наявність проблеми.
- Сформулюйте завдання майбутнє.
- Цілі ставте чіткими та однозначними для розуміння.
- Визначте пріоритетність завдань і складіть план їх вирішення.
- Почніть діяти, навіть якщо перші кроки виявляться незначними.
Якщо не вдається самостійно впоратися з негативними проявами цього синдрому, то не відкладайте рішення та зверніться до психолога. Він допоможе знайти внутрішні ресурси для виходу на новий рівень життя та краще зрозуміти власні цілі.
собственные цели.