Що це? Стрес – це все, що порушує гомеостатичний баланс. У момент дії стресового фактора організм за допомогою гормонів та нейромедіаторів прагне відновити гомеостатичний баланс.
Чим небезпечно? Наслідки тривалого впливу стрес-фактора: людина витрачає енергію на стрес-відповідь, відкладаються довготривалі процеси в організмі, знижується їх якість, стає все складніше відновитися після впливу стресу, можливий розвиток стрес асоційованих хвороб. Тому важливо своєчасно розпізнати ознаки стресу та розпочати лікування.
Загальна характеристика стресу
Під терміном «стрес» розуміються різні явища:
- сильний негативний вплив, що несприятливо впливає на організм;
- негативно діюча інтенсивна фізіологічна чи психологічна реакція організму на стресове навантаження;
- неспецифічні особливості фізіологічного та психологічного відгуку організму під час екстремального впливу, що викликає сильні прояви адаптаційної активності.
Проблема стресу та її наслідків має значення, оскільки викликані стресовими ситуаціями поведінкові розлади та хвороби (неврози і депресії) різко збільшуються у світі. Нині ознаки стресу спостерігаються у 25-35% населення Землі.
Термін «стрес» виник у сучасній науці завдяки американському психофізіологу У. Кеннону. Саме він уперше запропонував оригінальну концепцію емоцій.
Згідно У. Кеннону, вираження емоції відбувається внаслідок функціонування структур гіпоталамуса – відділу мозку, що відповідає за нейроендокринну діяльність. Емоційні переживання — результат роздратування таламуса, де відбувається обробка сигналів, які у наш мозок. Фізіологічні зміни та суб’єктивні відчуття окремі та незалежні один від одного, а збудження не повинно проявлятися раніше емоцій.
У 1915 році У. Кеннон запропонував спеціальне поняття для стану, під час якого організм включає всі внутрішні резерви для боротьби з загрозою – реакція «бий або біжи». При цьому активуються структури гіпоталамуса, симпатичної нервової системи, стимулюються надниркові залози, відбувається викид катехоламінів (адреналін, норадреналін). З-за всіх цих процесів відбувається фізична реакція у відповідь.
Під час дослідження психофізіологічного механізму розвитку стресу вчені виділили 4 фази стресу, що послідовно розвиваються:
- емоційно -поведінкова;
- вегетативна (превентивно-захисна вегетативна активність);
- когнітивна (зміна розумової активності при стресовій ситуації);
- соціально-психологічна (зміна спілкування під час стресу)
Перші дві фази відносяться до проявів етапів адаптаційної активізації щодо низької «функціональної системності» організму. Дві останні залежить від індивідуальних особливостей особистості, що у екстремальній ситуації.
Простіший поділ на стадії розвитку стресу було запропоновано канадським ученим Г. Сельє:
- Реакція тривоги . Виявляється у мобілізації всіх ресурсів організму.
- Стадія опору . У цей час організму вдається (завдяки попередньої мобілізації) успішно впоратися зі шкідливими впливами. При цьому у людини спостерігається підвищена стійкість до стресів. Якщо організму не вдалося впоратися, настає наступна стадія.
- Виснаження . Пристосувальні можливості організму зменшуються. Людині важче впоратися з новими стрес-факторами, зростає небезпека захворювань.
У 1974 р. американський психіатр Г. Фрейденбергер ввів у психологію поняття «синдром емоційного вигоряння». Цей стан, під час якого наростає емоційне та фізичне виснаження, зникає зацікавленість своєю діяльністю. Нині цей стан пов’язують із психологічними та фізіологічними ознаками стресу. Існує безліч наукових даних, що дозволяють розглядати стрес як складне фізіологічне явище. Його не можна прив’язувати до однієї лише нервової системи.
Як говорилося вище, стрес — це механізм адаптації організму, стрес може бути викликаний також позитивними емоціями (еустресс). До категорії стресу відносяться також особистісні реакції, що відображають внутрішній емоційний стан збудженості та напруження.
Цей стан пояснюється як емоційний відгук і оборонні реакції під час внутрішньоособистісного конфлікту, що відбувається. Коли трапляється якась страшна ситуація, організм активує захисні механізми подолання негативних ознак стресу.
Важливо відзначити, що стрес-відповідь також можуть запускати думки, спогади, емоції, фантазії. Для мозку немає різниці в реальності щось відбувається або тільки в наших думках.
Класифікація та етіологічні фактори стресу
Існують різні класифікації стресу. Поговоримо про них докладніше.
Стрес буває:
- фізіологічний (соматичний, середовищний) та психоемоційний ;
- емоційно позитивний та емоційно негативний ;
- короткочасний (гострий) та довгостроковий (хронічний).
Стрес може бути викликаний сукупністю впливу факторів довкілля. Це так званий соматичний чи середовищний стрес. Ознаки стресу з’являються внаслідок змін у зовнішньому середовищі (холод, спека, вологість, гравітація тощо), а також через порушення фізіологічних функцій організму (голод, біль, фізичні навантаження). Соматичний стрес виникає у людей, які перебувають у так званому бідному навколишньому середовищі — на борту підводного човна, у шахті тощо.
Фізіологічний стрес
Класифікують на:
- фізичний (переохолодження організму, голод, шум, спрага тощо);
- хімічний (отруєння, забруднення повітря та води, нестача кисню тощо);
- біологічний (атаки вірусів, грибків, бактерій);
- механічний (операції, рани, травми – пошкодження шкіри та органів).
Психоемоційний стрес
Стрес часто виникає через дію сильних емоційних чинників. Буває:
- інформаційним;
- емоційним.
Через інформаційні навантаження людина починає відчувати інформаційний стрес. Зазвичай він ускладнюється особистісною відповідальністю. Такого типу стресу схильні лікарі, менеджери, пілоти, оператори, диспетчери, менеджери, економісти тощо.
Основні причини виникнення емоційних ознак стресу – образа, вина, відчуття ошуканості, страх за своє життя чи життя рідних. Такий тип стресу буває через зміни соціального статусу чи умов праці, і навіть катастроф, злочинів, воєн, хвороб.
Важливою особливістю психологічного стресу є той факт, що перші фізичні та психологічні ознаки видно не відразу, а виявляються через якийсь час. Іноді встигає пройти кілька місяців. Організм починає відкладати та знижувати якість довготривалих процесів в організмі (робота ЖКТ, репродуктивна функція). Розвиваються стрес асоційовані хвороби (серцево-судинні захворювання, метаболічні хвороби тощо)
Залежно від особистого ставлення до проблеми емоційний стрес поділяють на емоційно позитивний та емоційно негативний. Стресовий може бути будь-яка важлива ситуація. Наприклад, інформація про вагітність у однієї людини викликає паніку через кардинальні зміни способу життя (негативні поведінкові ознаки стресу). Інший же відчуватиме емоційно позитивний стрес, радіючи тому, що сталося.
Корисний стрес (еустресс) обумовлений позитивними емоціями. Хоча людина і розуміє, з якими труднощами їй доведеться зіткнутися, але вона знає, як з ними впоратися, і чекає на сприятливий результат. Стан корисного стресу не дарма називають “реакцією пробудження”. На думку психологів, еустрес необхідний людині, щоб вона могла жити повноцінним життям, не ховаючись у своїй зоні комфорту.
Емоційно-позитивний стрес викликає позитивні емоції: при цьому відбувається викид адреналіну (катехоламіну), що сприяє швидкому пробудженню. Людина легко налаштовується на новий день та ефективно справляється зі своїми обов’язками.
Здавалося б, еустрес – це добре. Але люди, які мають хронічні захворювання, перебувають у зоні ризику. Сильний позитивний стрес (наприклад, звістка про перемогу у конкурсі, здобуття премії тощо) може спровокувати інфаркт. І тут еустресс перетворюється на деструктивну форму стресу — дистресс. Цей стан виникає за індивідуально низького рівня опірності організму. Дистрес зазвичай провокується конкретною ситуацією.
Емоційно негативний стрес призводить до зниження нормального функціонування всього організму. Такий стрес зазвичай з’являється несподівано, за якоїсь позаштатної критичної ситуації. Але може і бути результатом стресу, що накопичився — при цьому опірність організму повільно падає. Ця ситуація часто свідчить про хронічний стрес.
Основні ознаки стресу
Загальновідомо, що симптоми стресу досить різноманітні. Зміни психічного стану виникають у всіх сферах психіки:
- В емоційній сфері ознаками стресу є почуття емоційного підйому або підвищення тривожності, апатія, депресія, емоційний дискомфорт.
- У когнітивній — загроза, що нависла, небезпека, перебування в «підвішеному» стані.
- У поведінковій зміна активності, звичного темпу роботи.
- У мотиваційній або відбувається мобілізація сил, або людина починає тікати від ситуації, уникаючи стресових факторів.
Спільним для переліченого є збільшення чи зменшення інтенсивності процесів життєдіяльності у відповідній сфері.
Діагностуючи стресовий стан, фахівці визначають співвідношення об’єктивних та суб’єктивних параметрів.
При діагностиці стресових станів важким є питання співвідношення об’єктивних та суб’єктивних параметрів.
Об’єктивні ознаки стресу
- Фізичні симптоми : біль у серці, тахікардія, тремор кінцівок, випадання волосся, головний біль, шкірні захворювання, звані «хвороби стресу» (виразка, астма, біль у спині тощо. буд.). Симптоми майже завжди однакові за будь-якого подразника і відрізняються тільки індивідуальною інтенсивністю.
- Поведінкові ознаки стресу : знижується рівень працездатності, змінюються харчові звички, з’являється зайва агресія або, навпаки, млявість, відбувається зловживання шкідливими речовинами (тютюн, алкоголь, наркотики, медикаменти).
- Психічні симптоми : тривога, безсоння, депресія, ворожість, апатія та інші.
Суб’єктивні ознаки стресу
- Людина відчуває, що втрачає над собою контроль.
- Часте відчуття втоми, підвищена стомлюваність.
- Поганий настрій, дратівливість.
- Переживання психічного дискомфорту.
- Є також фізичний дискомфорт та неприємні відчуття з боку соматичної системи організму (болять м’язи, голова, спина, підвищується тиск).
- Порушується продуктивність пізнавальних функцій – погіршується пам’ять, важко утримати увагу, утрудненість розумових процесів тощо.
Підвищений інтерес до суб’єктивних ознак психологічного стресу пов’язані з тим, що у них можна визначити психічну стійкість організму (наскільки людина адаптувався до ситуації). Потім визначається ставлення людини до стрес-факторів – когнітивна оцінка. Залежно від показників особистості тривалість і сила стресових реакцій має індивідуальний характер.
Проблема психологічного стресу перетворюється на все більш актуальну, оскільки сучасні умови життя продовжують ставати дедалі більш екстремальними в соціальному, економічному, екологічному, технологічному та особистому плані.
Як тільки виникають перші ознаки стресу, необхідно якнайшвидше звернутися до фахівця. Невилікуваний вчасно стрес перейде в хронічний, а потім розвинеться в депресію, розлад особистості або важкі захворювання психіки.
Складність лікування стресу полягає виключно в тому, що пацієнти можуть не знати про власні симптоми, приписувати їх зовнішнім факторам (голова болить, тому що магнітна буря, а пам’ять погіршилася через вік тощо). Багато хто впевнений у тому, що впорається самостійно.
Своєчасне звернення до психіатра чи психотерапевта швидко та ефективно допоможе не лише подолати стрес, а й отримати психологічні інструменти, які допомагають упоратися з поточними стресовими ситуаціями, а також запобігти їм у майбутньому.
