З появою дитини багато батьків починають відчувати підвищену тривожність. Малюк ще маленький і вразливий, тому його потрібно оберігати та захищати.
Але з роками діти дорослішають і потребують опіки дедалі менше. Однак не всі батьки готові змиритись із цим. У деяких виникає синдром тривожної матері, яка вже заважає дитині, а не рятує її від труднощів. Як визначити, коли турбота переходить у гіперопіку?
Чому виникає підвищена тривожність?
Невеликий рівень тривожності допустимо і вважається нормою. Вона допомагає об’єктивно оцінювати можливу небезпеку, зібрати сили для подолання труднощів. Але іноді тривожність переростає в патологічну та заважає людині жити, псує стосунки з близькими. За прикордонного стану між цими рівнями батько вже контролює дитину більше, ніж вимагає ситуація. Це відбувається з двох причин:
- людина і до народження дитини була схильна до підвищеної тривожності, а батьківство її посилило;
- неправильно сформовані взаємини «батька-дитина» .
У другому випадку на рівень тривожності впливають:
- навколишня атмосфера при вагітності;
- перебіг вагітності та пологів;
- хвороби новонародженого
До чого призводить батьківська тривожність для дітей:
- тривожність;
- апатія;
- небажання нести відповідальність за свої рішення;
- відсутність бажання виявляти ініціативу;
- нерозуміння чи ігнорування власних можливостей та цілей, небажання сепаруватися від батьків.
Діагностика батьківської тривожності
Якщо ви порівняєте вимоги, які пред’являють до безпеки та контролю батьки однокласників ваших дітей і свої, і ваші виявляться набагато суворішими, то варто задуматися. Можливо, ви надто турбуєтеся за свою дитину. Є й інші симптоми, які можуть підтвердити це припущення:
- постійне занепокоєння дитини та її невміння приймати рішення;
- схильність дітей до ризику та екстриму;
- підлітковий бунт проти обмежень;
- прояви психосоматичних захворювань у членів сім’ї.
Як відрізнити прояв турботи від контролю через тривожність?
| “Я бачу, що ти дорослішаєш і можеш все більше і більше”. |
| «Світ навколо різний, і я маю тебе навчити в ньому розбиратися»
|
| «Я хочу допомогти тобі навчитися всьому необхідному та важливому в житті. А далі ти все вирішуватимеш самостійно» |
| «Пробуй сміливіше, я поряд: навчу і підстрахую» |
Крім цього, для діагностики батьківської тривожності розроблено кілька професійних методик:
- опитувальник тривожності Спілберга-Ханіна;
- тест батьківської тривожності з Р. Темпл, В. Амен, М. Дорки;
- шкала батьківської тривожності А. М. Прихожан.
Як упоратися з підвищеною тривожністю матері?
- Опрацювати свої психотравми. Вони змушують сприймати світ як загрозу і пригнічують у дитини віру у себе та свої можливості.
- Подорослішати. Психологічна незрілість породжує страх зіштовхнутися із проблемами дітей. Зрілий дорослий батько живе за принципом: «Захворіє – вилікуємо, впаде – піднімемо». Він не забороняє дитині пробувати та залишає за нею право на помилку. Так дитина вчиться долати складнощі, вирішувати самостійно завдання, розпізнавати небезпеку. Батько готовий взяти на себе ризики таких спроб і помилок.
- Змінити фокус уваги. Зайва тривожність матері змушує її бачити у дитині лише недоліки та провали, часто вигадані чи передбачувані. Такий підхід заважає помічати його внутрішніх ресурсів: таланти, здібності, сильні сторони характеру.
- Зовнішні ресурси. З тривожністю можна впоратися не лише через нарощування внутрішньої опори, а й вибудовуючи зовнішню. Визначте коло рідних та близьких, які можуть підстрахуватися у разі неприємностей. Тоді можливі проблеми не так лякатимуть.
Якщо вам не вдається самостійно впоратися з тривожністю, і вона носить патологічний характер, рекомендуємо звернутися за допомогою до психолога. Іноді її причина може ховатися у ваших внутрішніх комплексах чи психічних особливостях, і визначити їх може лише фахівець. Більше про тривожність та способи її перемогти можна прочитати у статтях нашого блогу «Психологія» .
