Коли психолог хоче стати спеціалістом і не знає з чого почати, то часто вирішує консультувати знайомих. Це не завжди гарна ідея, тому що працювати з родичами непросто. Чому навіть досвідчені психологи що неспроможні надавати психологічну допомогу близьким?
Чому психологи не можуть допомогти собі?
Коли психолог розбирає власні проблеми, він відбувається підміна понять. До того ж, об’єктивна оцінка змінюється на упереджену думку. У діалозі із самою собою людині важко розділити очікувану пораду та рекомендації. Порушуються всі правила надання психологічної допомоги:
- відсутня об’єктивність;
- має місце упередженість;
- загрожує втома та професійне вигоряння;
- бачення процесу терапії зсередини не дозволяє адекватно використати її методи;
- йде складна боротьба свідомості та підсвідомості.
Щоб допомогти собі, психолог повинен володіти методами саморегуляції, проводити рефлексію, проходити профілактичні курси психотерапії в іншого фахівця.
Чому в психології не можна працювати із родичами?
У психологів немає суворої заборони, за якою їм не можна консультувати друзів. Головне – зберігати об’єктивність та позицію спостерігача. Саме ці правила мають на увазі етичний кодекс психологів. Однак більшість уникають подібної практики, оскільки не можуть забезпечити неупередженого ставлення до пацієнта.
Крім того, через професію, вони повинні розглядати будь-яку ситуацію відразу з позиції кількох людей. Коли потрібно консультувати друзів, психологу доводиться зберігати душевну гармонію близької людини шляхом власних протиріч, чого робити не можна. Тільки в окремих випадках вдається реально допомогти впоратися з проблемою без шкоди для особистих відносин.
У психології виділяють низку причин, чому не можна працювати з родичами та друзями:
- Дружня бесіда не несе психотерапевтичної допомоги. Мета професійної консультації з психологом не просто заспокоїтися та отримати співчуття, але й виявити причини ситуації, що склалася, розібрати досвід та підібрати заходи профілактики на майбутнє. Якщо психологи працюють із родичами, то їм складно добиратися до суті проблеми та шукати справжню причину, чому вона сталася.
- Контрперенос . Це пояснюється наявністю власного життєвого досвіду, переживань і комплексів у фахівця, які може переносити на пацієнта у роботі. Воно може виражатися як у суб’єктивному ставленні до близької людини, так і в надто емоційному сприйнятті консультантом того, що відбувається.
- Болісні спогади. Якщо людина має психологічна травма, вона стає джерелом проблем багато років. На консультації психолог може змусити повернутися до болючих спогадів і пережити їх знову, щоб зрозуміти, чому вони не відпускають людину. Працювати в такому режимі із родичами, змушуючи їх заново страждати, складно. Це може викликати образу і агресію з боку близької людини.
- Порушення особистих кордонів. Дружба з психотерапевтом змушує його бути відкритим для допомоги друзям у час дня. Якщо такий режим переноситься психологічне консультування, це загрожує професійним вигорянням. Невміння відмовляти друзям допомоги є однією з головних причин, чому психологу не можна працювати.
- Фінансова винагорода. Психолог, як і будь-який фахівець, має отримувати грошову винагороду за свою роботу. Але друзі можуть сприймати її як дружню підтримку, співчуття та регулярно зливати свій негатив без жодної оплати. При цьому витрати сил і часу фахівця виявляться непоправними.
- Сімейні таємниці. На психологічній консультації необхідно розповідати про всі неприємні ситуації, які хвилюють. З незнайомою людиною легше подолати збентеження, скутість, зізнатися у своїх непристойних вчинках, бо ця зустріч може стати останньою.
- Неприємний діагноз. У процесі консультації може з’ясуватись, що методи психотерапії не дають потрібного результату. Родичі потрібна серйозна медикаментозна допомога. Але людина не завжди готова визнати проблеми із психікою. Легше повірити в некомпетентність фахівця, образитися та піти у заперечення.