Напевно, кожен з нас зустрічав людей, які часто миють руки або розкладають на столі речі суворо симетрично. Вони не розуміють, як перестати постійно думати про можливо невиключену праску або одну конкретну людину. Наявні всі ознаки неврозу, який заважає людям жити.
У психіатрії ці симптоми об’єднали в обсесивно-компульсивний розлад, який має добрі прогнози на терапію. Головне, щоб людина вчасно звернулася за допомогою до фахівця та почала лікувати невроз. Які методи застосовуються для боротьби із синдромом нав’язливих станів?
Причини та прояви обсесивно-компульсивного розладу
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) або невроз нав’язливих станів – це психічне захворювання, при якому у пацієнта в мисленні з’являються обсесії або компульсії, що повторюються, і він не може самостійно ними керувати або ігнорувати. Ці симптоми викликають почуття тривоги та страждання.
Під обсесіями розуміються нав’язливі думки, фантазії, які сприймаються людиною як важкі, безглузді спогади, які заважають жити. Незважаючи на спроби позбутися їх, обсесії домінують у мисленні. Одним із таких симптомів ДКР може бути «мислова жуйка». Вона виражається:
- у нав’язливому перерахуванні предметів чи безглуздому виконанні арифметичних обчислень;
- у невпевненості у завершенні якихось дій та страху виникнення через це небезпечних наслідків;
- у поданні невдачі у майбутніх справах;
- в імпульсному бажанні вчинити будь-яку дію.
У разі такого прояву неврозу людина відчуває, що він починає сильно битися серце, перехоплює дихання, посилюється потовиділення, з’являється почуття тривоги і страху, виникають панічні атаки і депресивні настрої .
Важливо правильно діагностувати ДКР і відокремити його від маячних ідей при параноїдальному психозі та шизофренії. Коли мучить марення, то захоплюють думки та відчуття, що всі про тебе постійно думають, переслідують. З’являється підозрілість і агресивність. При ДКР, навпаки, у пацієнта можуть виникати непристойні думки стосовно іншої людини, яких вона соромиться, але не зможе перервати їх. Тому він сам почне уникати спілкування.
Компульсії – нав’язливі дії, що переходять у ритуали, основним завданням яких є зниження напруги, спричинених обсесіями. Компульсивні дії людина виконує неодноразово, доки знизить рівень тривоги. Він розуміє нерозумність своїх дій і намагається припинити їх, але не може. Це спричиняє сильний дискомфорт.
До найпоширеніших нав’язливих думок і дій належать:
- прагнення симетрії;
- страх заразитися хворобою;
- страх забруднитись;
- постійне повторення тих самих слів;
- часте миття рук або розчісування;
- уникнення людиною тактильних контактів;
- страх завдати собі або майну шкоди.
Теорії появи обсесивно-компульсивного синдрому
У психології та психіатрії давно намагаються встановити причину виникнення подібного неврозу. У різних напрямах психотерапії намагалися пояснити його виникнення наступними причинами:
- Теорія органічного ураження мозку. Сучасні методи дослідження підтвердили особливості будови окремих ділянок головного мозку у пацієнтів із ДКР. Звідси теорія, що міг пошкоджуватися внаслідок травми чи захворювання.
- Психоаналітична теорія. Фрейд та його прихильники бачили причину виникнення обсесій у придушенні Едіпового комплексу та сексуальних потягів.
- Поведінкова теорія. Шанувальники цієї теорії пов’язували причину неврозу з тривожними думками та страхами, які людина намагається всіляко уникнути, замість того, щоб їм протистояти.
- Нейрохімічна теорія. Пояснює компульсивну поведінку та обсесивні думки порушенням метаболізму серотоніну в мозку.
- Нейроанатомічна теорія. Вона заснована на змінах у лобових частках пацієнтів з ДКР та прискореному метаболізмі у префронтальній корі.
Лікування неврозу нав’язливих станів
При лікуванні ДКР головна роль у лікуванні відведена психотерапії . Як медикаментозну підтримку призначаються:
- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну,
- трициклічні антидепресанти,
- транквілізатори,
- нейролептики,
- протисудомні препарати.
З наявних методів психотерапії найкраще у роботі з ДКР себе зарекомендували методи когнітивно-біхевіорального напряму. Вони допомагають посилити опір пацієнта проявам ДКР та спростити процедури ритуалів, а також вчать змінювати свої думки, почуття та поведінку.
Хороший результат показав метод експозиції, коли пацієнта навмисне посилювалися ритуали. Це призводило до поступового зменшення тривоги та нав’язливі думки стихали.
Над усуненням компульсивних дій за такого розладу, коли пацієнт виконує їх імпульсивно, працюють методами когнітивної терапії.
За підсумками лікування має настати значне зменшення клінічних проявів хвороби. Людина вчиться справлятися з нав’язливими думками і знаходить способи, як не думати про те, що її мучить.
