Чому не хочу розвиватись? Часто небажання пов’язане з прихильністю до комфортної зони. Людина тяжіє до того, що їй знайоме та безпечне, і необхідність змінювати звичний спосіб життя викликає стрес і дискомфорт. Проте розвиток неможливий без змін та зрушень. Важливо усвідомити, що щасливе життя вимагає сміливості вийти за межі зони комфорту та відкритись для нового.
Навіщо це потрібно? Розвиток – ключове поняття життя людини. У пошуках особистого щастя та здійснення свого потенціалу ми прагнемо долати кордони, розширювати свої горизонти та досягати нових висот. Без розвитку життя стає повсякденним.
Ознаки того, що ви опинилися в безвиході
Не завжди є явні ознаки того, що ви опинилися у безвихідному становищі. Але спробуйте дізнатися себе у таких прикладах.
Нескінченний пошук себе
За нові справи ви беретеся з натхненням, з бажанням пізнаєте нове, не боїтеся освоїти нову професію. Допустимо, спочатку ви були бухгалтером, потім економістом, потім стали вивчати прийоми маркетингу, а потім раптом захопилися зв’язками з громадськістю (PR). Вам завжди подобається нове заняття, воно здається своїм, а потім ентузіазм закінчується, і ви знову в пошуку нового.
Минають роки, а разом з ними розуміння, що, на відміну від ваших друзів, ви не відбулися в жодній професії, не зробили кар’єру, не відкрили свою справу, а тільки й робите, що навчаєтесь чогось нового. При цьому у вас є безліч хобі та невелика заробітна плата. Сумно?
Ви профі, але…
Ви досягли успіхів у своїй професії, вас вважають майстром у ній. Наприклад, ви чудовий маркетолог. Вас цінують, вашими проектами захоплюються, вас поважають, вам замовляють рекламу, але… У рекламників, які роблять проекти гіршими за вас, замовлень більше. У них тисячі друзів у соціальних мережах, вони більше вас заробляють, хоча їхні роботи не дотягують до ваших, і ваші проекти яскравіші й оригінальніші. Ви дивитеся на цю ситуацію та не можете зрозуміти, чому так відбувається. Всі ці клієнти мали бути вашими. Чому ж вони пішли до слабших конкурентів?
Все круто, але…
А буває так. Вас все влаштовує. У вас невелика фірма, є постійні клієнти, є напрацювання та нові ідеї. Ви із задоволенням ходите на роботу, ваші проекти приносять дуже непогану зарплату, у вас відмінна репутація. Але немає зростання, немає руху вперед.
З року в рік той самий дохід, однаковий рівень проектів. Поки що вам цікаво в бізнесі, але вже починаєте розуміти, що тупцюєте на місці, що перспективи не бачите. Ще рік-два готові протриматися на плаву, але вже розумієте, що довго в такому положенні жити не зможете, треба щось міняти.
Усі ці ситуації дуже схожі. Ви не розумієте, як рости, або ловите себе на думці «не хочу розвиватися у своїй професії». Як заробляти грошей все більше і більше, як шукати нових клієнтів, де брати ідеї для розробки нових проектів — на ці запитання відповідей не знаходиться. Ви тільки зрозуміли, що потрапили в тупикову ситуацію. Але чому це сталося?
Це сталося завдяки деяким особливостям вашого мислення, яке розставляє ментальні пастки, і ви бігаєте по тому самому колу, не в змозі піднятися на новий вищий рівень.
Чому не хочеться розвиватися
У кожному процесі людської діяльності постає питання мотивації. Як же її підняти, якщо опускаються руки, відчуваєш повну апатію і здається, що не хочеться розвиватися, а хочеться нічого не робити і деградувати?
Щоб розібратися в причинах, потрібно їх досліджувати глибше. Мріяти це добре, це дуже корисно. Чому ж у багатьох людей мрія так і не втілюється у життя? Чому деякі люди, маючи мрію, не прагнуть її, нічого не роблять для її здійснення і самі собі запитують: «Чому я не хочу розвиватися?»
- Не брати на себе жодної відповідальності зручніше та простіше.
Ніхто не спитає з тебе результатів твоєї діяльності. Відповідати за свою роботу набагато складніше. Чим далі ми просуваємося у розвитку, тим більше збільшується наша відповідальність за результати своєї праці. Але це дорога вперед і вгору, задоволення від результатів, настання вищого рівня життя, реалізація задуманої в мріях мети. Незважаючи на це, часто дорослі люди займають дитячу позицію, не бажаючи напружуватися і по-дорослому взяти на себе відповідальність за свої дії.
Зазвичай такі люди питанням «Чому так?» не можуть нічого зрозумілого пояснити.
- Досить складно взяти та повірити у себе, у свої сили.
Важко сказати собі: “Я зможу”, “Це мені по плечу”, “Я зроблю”. І це дивно! Парадоксально, але люди, не довіряючи собі, хочуть щоб їм вірили інші. Усі вимагають гарантій від роботодавця, причому самі йому дати гарантій не хочуть. Або не можуть.
- Людині дуже спокійно та комфортно перебувати у своїх давно встановлених рамках.
Вони тісно, але звично, нехай ця клітина не золота, але своя, давно вивчена і рідна. І головне – проста та зрозуміла. Навіть якщо вона така стара, що ось-ось розвалиться, людина не поспішає з нею розлучитися, думаючи, що це її надійна опора. Але це ілюзія.
- Людина вигадує різні пояснення та відмовки своїй поведінці і не може від них відмовитись.
Інакше доведеться визнати, що у своїх бідах і невдачах винен лише він сам. А брати на себе відповідальність не хочеться! І він шукає винних серед свого оточення.
І така установка у людини буває дуже стійка. Щоб перевірити це, досить багато разів поставити те саме питання: «Чим ще ти можеш пояснити свої вчинки?». Якщо він так і не дасть вам конструктивної відповіді, то ця позиція у нього стійка і непохитна. Такий метод підходить не тільки у роботі з дорослою людиною, а й з підлітками та з дітьми.
- Все зламати та залишитися ні з чим людина не хоче
Часом він навіть не бачить, що ламати зовсім нема чого. І зберігати нема чого. І боротися нема за що. Можна навести приклад із подружжям (дуже, до речі, поширеним), яке роками живе у складних неприязних стосунках, але так і не розлучається. Виникає питання: якщо вони звідкись беруть сили зберігати те, що давно зруйновано, то чому б не спрямувати ці сили на створення нових відносин чи відродити старі та бути щасливими?
- Є чудова приказка: хтось щастить, на тому й їдуть.
Людина бачить лише одне – побільшає роботи, більше зобов’язань, більше відповідальності. Але зовсім не хоче помічати, що можливостей також буде більше.
- Часто люди не хочуть рости та розвиватися просто тому, що не бачать навколо себе позитивних прикладів.
Усі їх оточення живе так само, навіщо їм щось змінювати? Вони не бачать результатів в інших і тому своїх теж не уявляють, немає мотивації.
- Є люди, які не бачать зрозумілих із першого погляду речей.
Оптимісти – це не ті, що дивляться на світ через рожеві окуляри, а ті, хто бачить можливості. А песимісти – це не ті, хто бачить все у чорному кольорі, а ті, хто помічає лише ризики. Але й ті й інші бачать реальність.
Щоправда, вони не в змозі спостерігати цю реальність у повноті, бо бояться відповідати і не хочуть приймати рішення.
- Виявити рішучість та взяти відповідальність на себе – ось чого люди дуже не хочуть.
Все сказане вище переплітається, накладається, тому не можна сказати, що існує якась причина в чистому вигляді, через яку людина не хоче сама щось робити. У будь-якому випадку працює комплекс причин.
- Часто виявляти креативність людям буває складно.
Щоб творити, створювати щось нове потрібно свобода думки, нестандартне мислення, нетрадиційне самовираження. Але люди бояться, що їх не сприйматимуть такими оточуючі, бояться невідомості, невизнання, навіть нового себе бояться. Їм страшно втратити контроль та важелі управління над своїм майбутнім.
- Терпіння.
Ця якість добре розвинена у багатьох людей. Але чомусь зазвичай ми можемо терпіти труднощі та поневіряння, але прийняти нове, позитивне та перспективне у нас терпіння не вистачає.
- Кажуть, що краще синиця у руці.
Все вірно. Але чомусь ми, тримаючи синицю, на неї тільки й дивимося. А якщо спробувати, не пропускаючи синиці, спіймати і журавля. Раптом вийде? Наважуйтеся!
- Люди розучилися боротися. Простіше відступити.
Навіть своє не хочемо відстоювати, не кажучи вже про щось нове. А якщо спробувати? Зробити перший крок … Якщо він буде рішучий, то все вийде. І захочеться робити і другий, і йти далі…
Що робити, якщо не хочеться розвиватися
Якщо у вас є бажання прагнути нового, це вже добре. У будь-якому віці корисно набувати нових навичок та знань, це допоможе продовжити молодість, виключити депресію та старечий маразм, а згодом хворобу Альцгеймера. Але якщо для отримання нових знань ви робите над собою неймовірні зусилля, це точно не допоможе.
Мозок збунтується і ці знання не сприйматиме, оскільки вважатиме їх неприємними і шкідливими. Як же бути? Як упоратися з почуттям лінощів, своїми «не хочу» і почати розвиватися в житті?
Відмовтеся від оцінного мислення
Нас привчили ще у школі оцінювати процес навчання. Нам ставили оцінки, говорили, добре ми вчимося чи погано, порівнювали з однолітками, умовляли, що можемо краще. Як правило, і вчителі, і батьки звертали більше увагу на наші негативні сторони, піддавали їх критиці.
Створився стереотип, і коли ми вирішуємо вивчити щось нове, ми зі страхом говоримо собі: “Я це не зможу, інші зроблять це краще”. Від таких думок наша психіка перевантажується, відкидає негативні думки і веде нас легким шляхом – відеоігри, перегляд фільмів, лежання на дивані.
Тут ніхто вам не скаже: Ти робиш це погано. Таке проведення часу простіше і безпечніше. Але в цьому випадку ви стаєте собі ворогом. Позбудьтеся страхів, припиніть знищувати себе, станьте самому собі другом. Початок нового – це праця. Хваліть себе за успіхи, за сміливість і йдіть далі. Навіть якщо помиляєтесь (ну як же без помилок!), не зупиняйтеся, йдіть вперед, у цьому суть розвитку.
Вибирайте хобі, яке не викликає почуття провини та сорому
Людина дуже любить критикувати себе, думаючи, що це корисно. Анітрохи. Навпаки, це навіть стає справжньою проблемою. Якщо ми постійно лаємо себе, соромимо, змушуємо щось робити, то користі від цього ніякої не отримуємо, навпаки, все далі віддаляємося від своєї мети. Чим більше ми гнобимо себе, тим менше у нас виникає бажання рухатися вперед, ми починаємо себе ненавидіти, втрачаючи внутрішню енергію, яка йде на захист вас від самого себе. Зникає бажання взагалі щось робити.
Як вчинити у цьому випадку? Забудьте на якийсь час про результат. Пориньте в сам процес. Займайтеся саморозвитком не для того, щоб досягти якогось результату або тому, що ви повинні робити це. А просто тому, що вам це цікаво та подобається.
Звичайно, необхідно вибрати заняття, яке не викликало б у вас почуття неприйняття. Не вдалося вчити англійську – займіться китайською, не змогли зайнятися спортом – плетіть макраме, навчайте собак, підіть на курси крою та шиття. Не важливо, чим ви займетеся, хобі не обов’язково має бути корисним, важливо, щоб ви отримали від нього радість та задоволення.
Відсікайте зайву напругу
Не хочу розвиватися в роботі — найчастіша проблема сучасного світу із прискореним темпом життя, в якому дуже важко знайти час на саморозвиток. Щодня людина відчуває високу напругу, а часто й стрес через брак часу як удома, так і на роботі.
Ми заспокоюємо себе думками про те, що так живуть усі: важкі клієнти, нерозуміння батьків, сварки із чоловіком чи дружиною, неслухняні діти, пошуки додаткового заробітку. Сюди додаються проблеми зі здоров’ям, нестача сну і т.д.
Психіка людини не витримує, дедалі частіше відбуваються нервові зриви. Бракує часу навіть на необхідні справи, а ми ночами штудуємо підручник з німецької мови або у вихідний біжимо на заняття з правильного харчування. Звичайно, організм не витримує. Як бути?
Потрібно припинити постійно навантажувати себе новими дорученнями, знайти час і відпочити, можна навіть нічого не робити. Накопичіть сил та енергії для здійснення нових планів та ідей, і у вас з’явиться бажання їх здійснити. Потрібно вивільнити час та простір для творчості, не віддаючись без залишку роботі та сім’ї. Відпочивати потрібно обов’язково, тоді простіше правильно розставляти пріоритети.
Заручіться підтримкою з боку
Дуже корисно почитати книги і подивитися фільми про успішних людей, які налаштовують на мотивацію. Людині потрібен кумир, якого можна прагнути, здатний стати прикладом для наслідування, так багато переосмислює. Але й звички свої відкинути важко, легкий шлях завжди приємніший.
Все в житті поміняти та рухатися самостійно важко та частіше нераціонально. Непогано знайти наставника, на досвід якого можна спертися, і соратників, здатних підтримати. Спробуйте залучати друзів та знайомих до своїх інтересів, тоді ви станете активніше рухатися вперед. У хорошій компанії всі відносини рухаються швидше, спільно долаються проблеми, відповідальність ділиться усім, як і результати праці.
Часті питання про небажання розвиватися
Відповідаємо на популярні запитання.
Що робити, якщо я не хочу працювати та розвиватися?
- Дозвольте собі лінуватися.
- Відпочиньте від гаджетів.
- Хваліть себе за кожну удачу.
- Не бійтеся звернутися по допомогу.
Що за стан “нічого не хочу”?
Апатія – це такий психологічний стан, при якому людина байдужа до зовнішнього світу, байдужий до процесів та людей.
У чому різниця між апатією та депресією?
Апатія – психоемоційний стан, основними проявами якого є байдужість, байдужість, відчуженість від подій, відсутність емоцій і бездіяльність. Апатію часто розглядають як початковий етап депресії, яка зрештою може призвести до змін особистості людини.
У кожної людини, навіть найуспішнішої, може статися період у житті, коли їй не хочеться розвиватися. У такий час необхідно провести аналіз у собі і знайти причини цьому, та був і шляхи виходи з цієї ситуації. Перешкодою для розвитку може стати втрата натхнення, страх вийти із зони комфорту. Але проведений у собі аналіз та безстрашність допоможуть вам відкрити двері у майбутнє. Відмовившись від розвитку, ви втратите і наявний потенціал. Нічого не бійтеся, і у вас все вийде.
