У психології відомі випадки, коли дорослі люди розповідали про щасливе дитинство, а потім з’ясовувалося, що вони росли з жорстокими батьками чи зазнавали цькування у школі. Але це не брехня, а витіснена пам’ять. Давайте поговоримо про феномен помилкових спогадів і з’ясуємо, коли пам’ять грає з нами.
Як формуються хибні спогади?
Пам’ять – це здатність психіки запам’ятовувати і відтворювати інформацію про щось. У живому організмі інформація зберігається над вигляді наборів нулів і одиниць (як і комп’ютерах), а вигляді білків. Уявіть: ви запам’ятали колір очей нового знайомого, це означає, що в клітинах вашого мозку з’явилася нова структура білка, в якій «зашифровані» потрібні дані. А тепер уявіть, що відбувається з мозком внаслідок пухлини, травми чи токсичної поразки. Білок руйнується, а отже, і закодована в ньому інформація стає хисткою, пам’ять видає хибні спогади.
Синдром помилкових спогадів у психіатрії
Порушення пам’яті, у якому виникають хибні спогади, у психіатрії називається парамнезією. Вона виникає з таких причин:
- Гострий дефіцит вітаміну В1 на тлі алкоголізму.
- Пошкодження мозку на тлі інсульту, аневризми, пухлини, травми, деменції, токсичного впливу.
- Дисфункція префронтальної кори (старече недоумство).
Помилкові спогади з переконаністю в їхній істинності виникають у людей з шизофренією та деякими іншими психічними розладами. При цьому пацієнти мають різні ілюзії пам’яті:
- Псевдореміністенції. Людина згадує реальну подію, що сталася у минулому, але їй здається, що це сталося нещодавно. Часто зустрічається у людей похилого віку з деменцією, коли вони плутаються в часі.
- Конфабуляція. Пам’ять заміщується фантастичними подіями, які нібито трапились із пацієнтом. Це нагадує фантазії та мрії, але для людини вони є реальними.
- Криптомнезії. При цьому порушенні людина сприймає своє життя як події з роману, чи навпаки — замінює сценарієм фільму власне минуле.
- Фантазми Нагадують конфабуляції: людина вигадує якісь епізоди, а потім вірить у їхню істинність. При цьому відрізнити справжні спогади від хибних йому неможливо.
Детально про ознаки психічних порушень ми вже розповідали у рубриці « Психологія ». Але з феноменом хибних спогадів стикаються абсолютно здорові люди. Коли та чому це відбувається?
Причини виникнення помилкових спогадів у здорових людей
- Інфляція уяви. Допустимо, мама розповідала, що читала вам у дитинстві перед сном. Ви щоразу уявляєте цю картину в деталях, «бачите» візерунок на ковдрі, «чуєте» голос мами. Згодом вам здасться, що ви не уявляєте, а згадуєте. Це часта причина хибних спогадів з дитинства.
- Інтерференція чи вплив культурних стереотипів. У США проводили дослідження, при якому випробувані мигцем бачили людину, що тікає. Потім їм казали, що то злочинець. Якщо учасник був схильний до встановлення, що більшість злочинів скоюється чорношкірими людьми, він «згадував», що й тік, що тікав, був темношкірим (хоча це не так).
- Ретроспективні упередження. Ви знайомите батьків із нареченою. Через 5 років вона вас кидає. Мама скаже, що вже тоді, п’ять років тому, вважала її за погану партію. Це хибні спогади, сформовані у ретроспективі під впливом того факту, що шлюб розпався.
- Конформізм пам’яті. Ви із друзями виїхали на природу. Ви впевнені, що на вас була жовта футболка, але решта стверджує, що вона була червоною. Через якийсь час вам здасться, що вона справді була червоною. Часто пам’ять змінюється під впливом громадської думки, з’являються хибні спогади.
- Психологічний захист. Якщо з людиною стався епізод, що травмує, пам’ять «витіснити» його в несвідоме. Він або забуде про цю подію, або намалює інший сценарій.
Загалом психологія вважає помилкові спогади нормою, такою самою, як і явища переносу і контрпереносу .
Чи можливе використання хибних спогадів?
Нейробіологи провели експеримент над мишами: вони вводили піддослідним препарат, який змінював біохімію мозку. Це викликало у тварин помилкові спогади, але їхню силу та глибину виміряти не вдалося.
Також відомі факти, коли хибні спогади впроваджувалися людям під дією гіпнозу та психотропних препаратів. Однак це нестійкі картинки, які легко відрізнити від справжньої пам’яті.