Інфантильність: поняття, причини і ознаки 🧸

Про що мова? Інфантильність – емоційна незрілість, коли доросла людина мислить і веде себе як дитина. Ознаки інфантильності – безвідповідальність, несамостійність, надмірний егоїзм та відсутність емпатії.

 

На що звернути увагу? Причини інфантильності лежать у дитинстві: надмірна опіка, вседозволеність, травмуючі ситуації призводять до того, що дорослий поводиться як дитина. Але не варто впадати у відчай, адже «подорослішати» можна.

Поняття інфантильності

Якщо доросла людина у багатьох випадках поводиться як дитина, то говорять про прояви інфантилізму. Простими словами, це небажання брати він відповідальність і відмова від прийняття рішень, порушення правил поведінки, прийнятих у суспільстві, інші аналогічні особливості. Зазвичай таких людей немає в житті цілей, і всі їхні вчинки відрізняються егоцентризмом.

Для описаного вище явища існують два синонімічні терміни – «інфантильність» та «інфантилізм». Перший поширений у побуті, другим зазвичай оперують професійні психологи. Крім описаних вище ознак, до інфантильності відносять інші хронічні стани, зокрема відставання фізичного і психічного розвитку. В даному випадку процеси глибші і серйозніші, ніж просто небажання дорослої людини вести себе відповідно до віку.

У популярній психології поведінка людей, особливо чоловіків, які бажають якнайдовше залишатися дітьми, щоб позбутися будь-якої відповідальності, як побутових так і фінансових турбот, називають терміном «синдром Пітера Пена».

Варто згадати ще один термін з тієї ж сфери – «кідалти». Так називають людей, спосіб життя та зовнішній вигляд яких більше підходить дітям. Вони, як підлітки, люблять мультики і фільми з супергероями, фарбують волосся в отруйні кольори, носять яскравий одяг, як хобі вибирають колекціонування машинок і солдатиків.

Однак, не всі такі випадки можна пояснити інфантильністю. Дорослій людині потрібна виняткова самовпевненість, щоб обрядитися в мультяшну атрибутику і побачити світ, що означає наявність у неї незалежності від думки інших людей, зрілості.

Ознаки інфантильності

Не так просто двома словами пояснити поняття інфантильність, що воно означає. За цим криється цілий комплекс різних ознак, одні з яких виявляються явно, інші приховані, а треті відсутні зовсім. Проте є певні риси поведінки, якими можна робити висновок про інфантильність людини.

• Егоцентричність

   

Вони пуп землі, всі оточуючі зобов’язані враховувати їхні бажання, дбати і всіляко догоджати. І водночас самі вони нічого не хочуть робити для близьких і часто навіть не вміють.

• Відсутність критичності до себе

Інфантили завжди вважають себе правими, вони не здатні побачити власні промахи та недоліки, не визнають, що можуть зробити щось не так.

• Відсутність самостійності

Ця характеристика проявляється по-різному. Вже доросла людина не бажає йти з-під батьківського даху, навіть якщо він має свою квартиру. Адже так зручно жити з батьком та матір’ю, які годують, одягають, самі оплачують житло, хіба що колискові не співають. Але буває і навпаки, коли інфантильність виявляють батьки, ще зовсім не старі, ставлячи свою дитину в становище дорослої, вимагаючи від неї постійної уваги та турботи.

• Відсутність здатності передбачати наслідки своїх вчинків

Давайте спочатку зробимо, а вже потім розбиратимемося з наслідками – у такій стратегії нерідко проявляється інфантильність у чоловіків і жінок. Люди діють під впливом миттєвих імпульсів, причому за цим стоїть переконаність, що поряд завжди знайдеться той, хто подбає про наслідки і розгребе проблеми – нагодує, обігріє, купить нову сорочку.

• Відсутність емпатії

Людині немає справи до емоцій та почуттів інших людей. Він може висловлюватися як завгодно, не звертаючи уваги, що ображають оточуючих. Так проявляється емоційна інфантильність.

• Небажання брати на себе відповідальність

Якщо щось не вдалося, то хтось інший винен, зірки так склалися. Інфантильна людина ніколи не визнає своїх помилок та знайде сотню відмовок. “Так вийшло”, “Я пробував, але не вийшло” – всім знайомі ці фрази.

• Неможливість чи труднощі під час прийняття рішень

Яка б справа не мала – що з’їсти на сніданок чи якийсь будинок купити, самостійно вибрати людина не в змозі, вона пристає до всіх знайомих, просить поради та допомоги. Фактично йому потрібна не допомога, а той, хто б за нього все вирішив і зробив.

• Вразливість

Людина вважає, що її не просто не розуміють, а недооцінюють. Він перебуває в опозиції до всього світу. Це й природно, оскільки він чекає, що хтось за нього все робитиме і прийматиме рішення. Періодично люди йому допомагають, але здебільшого самому доводиться забезпечувати своє життя, розрулювати скандали із сусідами, з ЖЕК та інше. І кожен такий вчинок додає емоції у скарбничку образи.

• Невміння справлятися із зобов’язаннями та відсутність сили волі

Інфантильність у жінок і чоловіків проявляється ще й тим, що вони не люблять виконувати звичайні дорослі обов’язки, вважаючи їх нудними. Розібрати рахунки, проштудувати юридичний документ, проконтролювати терміни та виконати домовленості – на все це абсолютно немає жодного бажання, і змусити себе теж не виходить через відсутність сили волі.

Тим і відрізняється доросла людина, що він має коло зобов’язань, які він свідомо приймає він, співвідносить зі своїми можливостями, планує на майбутнє, щоб досягти мети. Якщо треба зайняти грошей, він розбереться і зважить всі умови та вигоди від різних програм – чи оформити кредитку, купити товар на виплат, а може, варто зайняти у родичів. При цьому він точно знає, як повертатиме борги.

Причини інфантильності

 

• Орієнтованість на моделі поведінки раннього дитячого віку

 

Якщо з якихось причин психологічні чи емоційні боку індивідуума в міру дорослішання не набувають нормального розвитку, то це призводить до інфантильності. У дитячому періоді в людини закладається основна частина умінь та якостей характеру, які вона далі понесе у доросле життя.

Іноді розвиток навичок зупиняється, людина хіба що завмирає певному етапі дитинства і зберігає ці поведінкові моделі у житті. І вже дорослий не може виявляти самостійність, приймати рішення, контролювати власну поведінку, бути відповідальним.

• Дитячі психологічні травми

Різні події, що травмують, у житті дитини змушують його шукати порятунку від стресу, йдучи внутрішньо в ту обстановку, коли він був у безпеці. Подібна інфантильність у дітей – явище нерідке, але якщо реакція стає хронічною, то переходить у доросле життя і стає звичайною поведінкою.

• Вплив найближчого оточення

Дорослі люди можуть виявляти інфантильність під впливом соціального середовища. Якщо ближні всіляко сприяють такій поведінці, воно закріплюється. Наприклад, рідні з самого дитинства не надавали підтримки і не особливо довіряли дитині, воліли все вирішувати самі, внаслідок чого вона так і не змогла навчитися брати на себе відповідальність. І надалі їм зручніше вирішувати все самим, вони фактично заохочують незрілість індивіда. Останньому стає зручно так жити, оскільки не треба брати на себе зобов’язань, можна безпечно залишатись у зоні комфорту.

• Гіперопіка батьків

Якщо батьки надмірно опікуються своєю дитиною, контролюють кожен крок і намагаються скрізь підстелити соломки, то в результаті виростає вкрай несамостійна людина. Зазвичай така поведінка характерна для матерів, які навіть не усвідомлюють, що таким чином блокують нормальний розвиток своєї дитини, не дають їй подорослішати.

Будучи дорослими, ці люди не можуть самостійно ухвалити жодних рішень, їм необхідно знайти людину, яка стане розгрібати проблеми, як колись мати у дитинстві.

• Вседозволеність і потурання капризам

Якщо дитині в дитинстві дозволяли абсолютно все, виконували будь-які капризи, це сприяє розвитку її інфантильності. Надалі він вимагає ставитися до тебе як до кумира чи ідола. Адже йому з дитинства вселяли, що він центр всесвіту. Інфантилізм проявляється у гіпертрофованій самооцінці, причому таке ставлення до себе створює людині безліч проблем. Якщо його бажання і примхи не виконують відразу ж, він починає стерти.

Способи позбавлення від інфантильності

Прояв незрілості в поведінці – це не вирок, тому що позбутися інфантильності все ж таки можна. Починати треба з вирішення основних проблем.

• Щоб навчитися брати він відповідальність, потрібно починати з малого .

Важко визначитися з вечерею, зробіть зусилля і нарешті вирішите, що будете їсти. Потрібно прибрати в кімнаті – приберіть. У діловій сфері дійте так само – відокремте невеликий шматочок і візьміть за нього повну відповідальність на себе. Контролюйте свої відчуття, якщо все вийшло, то впіймайте ці емоції. Коли чогось досягти не вдається, подумайте, чому так сталося, що завадило.

• Не шукайте допомоги на стороні .

Більше того, скажіть близьким, що вони не повинні допомагати вам у жодному разі, навіть якщо вони мають таке бажання. Тільки за крайніх обставин, коли у вас будуть серйозні проблеми, можна прийняти допомогу інших людей. У будь-якій скрутній ситуації насамперед зупиніться та проведіть аналіз, що до неї призвело, де ви помилилися. Тверезо оцініть свій власний внесок, можливо, якби почали діяти раніше, то результат був би зовсім іншим. Позначте цей висновок і згадайте його в черговий раз, коли треба буде вживати заходів.

• Вийдіть зі світу мрій .

Якщо ви багато часу приділяєте якомусь улюбленому занять, наприклад ігор, то треба порахувати скільки годин на це йде. Поставте собі завдання спочатку вдвічі скоротити цей час. Ті години, які вдалося звільнити, приділіть приємному проведенню часу – почитайте цікаву книгу або подивіться фільм, сходіть у парк, зустрійтеся з друзями.

• Почніть контролювати свої емоції .

Усі яскраві почуття треба фіксувати та записувати, тож потім легше буде аналізувати. Заведіть для цього маленький блокнот, який завжди буде з вами.

Під час виховання дітей часто користуються такою методикою, як розширення зони найближчого розвитку. Саме це поняття запроваджено радянським психологом Львів Виготським. Суть методу в тому, що дорослий допомагає дитині поступово розвивати свої навички та вміння, крок за кроком відбувається гармонійне розширення сфер, якими опановує підростаюча людина.

У ході цього процесу дитина вчиться відповідати за свої дії, стає впевненішою. Якщо ж цього не відбувається, то людина так і залишається безпорадною, причому всіма силами демонструє це зовні, розписуючись у своїй слабкості та закликаючи все оточення на допомогу. В основі поведінки стоїть страх перед світом, настільки сильний, що людина боїться зробити будь-який крок. Щоб упоратися з такими проявами інфантильності, у психології існують свої методи.

Робота з думками та баченням

Як тільки виникла думка «я не зможу», подумайте та згадайте моменти, коли вам вдавалося впоратися з якимись, хай і дрібними завданнями.

Не варто пасувати навіть перед важкими на перший погляд завданнями. Будь-яку з них можна подрібнити, і тоді ноша не здаватиметься настільки непідйомною. Якщо й тут ще страшно, треба дробити далі. Звичайно, процес не може бути нескінченним, тому таки потрібно буде зібратися з силами і зробити перший крок. Вийшло? Потіштеся за себе, можна навіть відсвяткувати.

Робота з почуттями та блокуючими установками

Відстежте, які негативні установки не дозволяють вам рухатися та приймати рішення. Зокрема, «Мені страшно бути дорослим», «Я не можу взяти на себе відповідальність». З усіма цими установками доведеться розбиратися та шукати пояснення.

Поміркуйте над тим, що дорослі мають свободу, і це є їх однозначною перевагою. Як би не було важко брати на себе відповідальність, проте виконане завдання приносить моральне задоволення. Складно зробити лише перший крок, а далі з’являється впевненість, з якою простіше рухатись далі. Підсумком буде напрацювання необхідних навичок, які допоможуть упоратися навіть із важкими обставинами.

Робота з поведінкою

Подолати інфантильність можна тільки зусиллям, хоч би як було складно і страшно, необхідно йти вперед. Усі дорослі люди саме так і роблять.

Навчіться бути батьком для себе.

Будьте мамою та татом для «внутрішньої дитини». Візьміть за нього відповідальність, підтримуйте його у всьому, турбуйтеся.

Позбутися інфантильності самому надзвичайно складно. Нерідко стан супроводжують депресія та інші розлади, які ще більше ускладнюють шлях до здоров’я. Іноді потрібна лікарська терапія, і в жодному разі не завадить робота з психотерапевтом.

Не чекайте, що зміни відбудуться відразу. На будь-яку трансформацію знадобиться час та терпіння. Але якщо виявите мудрість і поступово, маленькими кроками рухатиметеся самі або допомагатимете іншому, то неодмінно досягнете результатів.