Зайва вага стає все більш поширеною проблемою. Багато хто зауважує, що кілограми не йдуть при дотриманні дієти, або йдуть дуже повільно, або, що ще сумніше, йдуть, але “повертаються з друзями”.
Про ожиріння говорять не як про естетичний дефект, але як про одне з найпоширеніших захворювань. Наслідком ожиріння є цукровий діабет, ранні інфаркти та метаболічний синдром.
Метаболічний синдром: що це таке
Діагноз “метаболічний синдром” був виключений із класифікатора хвороб у 1998 році. В даний час стан розглядається не як самостійне захворювання, а як симптомокомплекс, обов’язковими складовими якого є:
- Інсулінорезистентність;
- Ожиріння (зі збільшенням вісцерального жиру);
- Порушення обміну речовин ;
- Гіпертонія та ін. проблеми із серцево-судинною системою.
У цьому виникає парадоксальна ситуація: при надлишку поживних речовин організм “голодує”, т.к. неспроможна ці речовини засвоїти. Цей стан називається инсулинорезистентностью: інсуліну виділяється багато, але ефекту не має, т.к. клітини “глухі” щодо нього.
Причини виникнення метаболічного синдрому
Причини розвитку метаболічного синдрому можуть бути як екзогенними (зовнішніми), так і ендогенними (внутрішніми). До перших належить спосіб життя, до других – спадковість.
Спосіб життя як причина метаболічного синдрому
Провокуючими факторами розвитку є:
- Надмірне, нераціональне харчування;
- Адинамія – відсутність фізичного навантаження;
- Вже наявні проблеми з вагою ( ожиріння ).
Роль спадковості у розвитку метаболічного синдрому
Під час Другої Світової війни багато міст піддавалися блокадам. У Нідерландах у зв’язку з військовими діями в період з середини вересня 1944 по травень 1945 панував голод, який забрав життя понад 10 000 чоловік. Доросле населення отримувало їжу калорійністю 1000 ккал і менше на день. Цей період одержав історія назва Голландської Голодної зими.
Вчені та епідеміологи Нідерландів дотримувалися та вивчали дані про здоров’я людей, які пережили голодну зиму, в т.ч. вагітних жінок. Було проведено лонгітюдне дослідження основних показників здоров’я, таких як вага при народженні та протягом усього життя. Причому зважували не лише самих вагітних, а й їхніх дітей і навіть онуків.
Внаслідок такого моніторингу виявилося, що діти жінок, які голодували переважно у перший триместр вагітності, народжувалися із нормальною масою тіла. Але у дорослому віці мали високий ризик розвитку ожиріння та метаболічного синдрому. Їхні діти (онуки голодували) частіше, ніж однолітки народжувалися з підвищеною масою тіла.
У жінок, які голодували переважно в останньому триместрі вагітності, діти народжувалися зі зниженою масою тіла, а онуки – з нормальною.
Таким чином, на виникнення ожиріння та метаболічного синдрому впливають не тільки гени (сімейна схильність до повноти), а й епігенетична регуляція – тобто. харчування матері під час вагітності.
Симптоми метаболічного синдрому
Основними скаргами у пацієнтів є:
- Збільшення ваги;
- Неможливість знизити вагу, навіть дотримуючись дієти, або її набір після дієти;
- Часто – напади переїдання, неможливість контролювати порції;
- Задишка і серцебиття навіть за мінімального фізичного навантаження.
Метаболічний синдром, як і ожиріння, нерідко виникають через порушення харчової поведінки. Які, своєю чергою, пов’язані зі специфічним сприйняттям почуття голоду. Є люди, які переживають голод гостріше і тому схильні до вживання надмірної кількості їжі, щоби заглушити неприємне почуття.
Метаболічний синдром: діагностика
Збільшення вісцерального (внутрішнього жиру), або абдомінальний тип ожиріння є однією з ознак метаболічного синдрому. Абдомінальне ожиріння особливо небезпечне тим, що збільшення жирового прошарку всередині тіла впливає на функціонування внутрішніх органів.
У зв’язку з цим, діагностичною ознакою метаболічного синдрому тривалий час вважали об’єм талії: 80 см у жінок та 94 см – у чоловіків. Однак такий підхід дещо застарів. Адже головна небезпека метаболічного синдрому – не супутнє ожиріння, а зміни метаболізму та інсулінорезистентність.
При обстеженні лікар-ендокринолог не лише вимірює коло живота та зважує пацієнта, щоб обчислити індекс маси тіла, а й призначає додаткові дослідження:
- Біохімічний аналіз крові (ліпідний профіль);
- Експрес-тест на цукор за допомогою глюкометра;
- При необхідності – глюкозотолерантний тест;
- ЕКГ та ВІДЛУННЯ-КГ;
- Можливо, УЗД печінки та нирок.
Лікування та профілактика метаболічного синдрому
Лікування метаболічного синдрому призначає лікар. Терапія може полягати лише у зміні способу життя або поєднувати рекомендації щодо способу життя з прийомом лікарських препаратів. У будь-якому випадку, корекція харчування та звичок абсолютно необхідна.
Профілактика розвитку метаболічного синдрому та ожиріння полягає в правильному та раціональному харчуванні, яким займається наука нутріціологія . Рекомендації щодо правильного харчування не завжди мають універсальний характер, як і в будь-якій іншій медичній науці, у нутріціології важливий індивідуальний підхід.
Досить сумно, але факт: як і більшість інших хвороб, метаболічний синдром та ожиріння набагато простіше попередити, ніж лікувати, але часом ми згадуємо про це надто пізно.
