Усі, хто хоч раз намагалися скинути вагу, знають: найскладніше — змінити свої звички. Не їсти на ніч. Відмовитися від перекушування або замінити бутерброд яблуком.
Іноді ми їмо більше, ніж потрібно, і не можемо зупинитися. Іноді ми їмо за компанію, хоча їсти, загалом, не хотіли. Іноді ми їмо, якщо засмучені, розсерджені чи налякані. Деколи вдається взяти свій апетит під контроль, а часом ні. Такі порушення харчової поведінки вчені пов’язують із розвитком лептинорезистентності.
У цій статті ви знайдете відповіді на запитання: що таке лептинорезистентність, як вона проявляється, чим небезпечна і як лікувати лептинорезистентність?
Лептин – гормон стрункості
Лептин є гормоном , який виробляють переважно адипоцити — клітини жирової тканини. Пік його концентрації у крові посідає нічний час. А під час голодування рівень лептину знижений.
Лептин потрапляє до мозку, де зв’язується з відповідними рецепторами в гіпоталамусі і запускає цілий каскад реакцій. Зокрема, відбувається виділення серотоніну (відчуття задоволення від їжі) та меланокортинів – речовин, що мають анорексигенний ефект.
Меланокортини зв’язуються з рецептором MC4R у центрі голоду та насичення, внаслідок чого пригнічується апетит. Так лептин бере участь у регуляції харчової поведінки. Відсутність гормону або рецептора до нього призводить до порушення харчової поведінки, неконтрольованого поглинання їжі та розвитку ожиріння .
Крім регуляції апетиту лептин стимулює:
- Ліполіз (схуднення);
- Термогенез (підвищення температури);
- Обмін речовин;
- Позитивний вплив на імунну систему;
- Поліпшує ліпідний профіль крові рахунок зниження тригліцеридів (профілактика атеросклерозу).
Лептинорезистентність: що таке?
Лептинорезистентністю називають такий стан, при якому високі дози лептину не надають перерахованих вище ефектів. Воно може бути пов’язане з несприйнятливістю рецептора гіпоталамуса до гормону лептину або з “поломкою” в ланцюзі реакцій, які запускає лептин.
Зокрема, уроджені особливості рецептора MC4R призводять до його низької активності. В результаті у відповідь на підвищення концентрації лептину, а за ним — меланокортинів, не виникає очікуваного відчуття ситості. Людина продовжує відчувати голод і переїдає.
Механізм розвитку лептинорезистентності
Механізм розвитку лептинорезистентності поки що до кінця не зрозумілий. Однак, відомі дві речі: по-перше, зазвичай зниження чутливості та кількості рецепторів розвивається як компенсаторна реакція у відповідь на надлишок ліганду (речовини, що стимулює цей рецептор).
А по-друге, зі збільшенням концентрації лептину в крові вище критичного значення, не відбувається підвищення концентрації лептину в головному мозку. Це, мабуть, пов’язано з наявними всередині кровоносних судин рецепторами, що відіграють роль транспортних воріт.
Виходячи з цього, можна припустити, що лептинорезистентність пов’язана з порушенням транспорту лептину (надмірним надходженням лептину в мозок). А при нерегульованому збільшенні концентрації лептину в мозку зниження чутливості до нього неминуче.
Вчені вважають, що лептинорезистентність лежить в основі порушень харчової поведінки та є однією з причин ожиріння. Ще більше про фактори, що призводять до зайвої ваги, ви можете прочитати в блозі “ Нутріціологія ”.
Ознаки лептинорезистентності
Діагностика лептинорезистентності нині немає, т.к. саме явище ще активно вивчається. Поки що не до кінця зрозуміло, як можна визначити зниження чутливості до лептину, і чи є лептинорезистентність обов’язковим симптомом ожиріння, чи розвиток ожиріння можливий і без лептинорезистентності.
Але якщо поки що немає можливості визначити її, то як можна вилікувати лептинорезистентність? Про це поговоримо нижче.
Лептинорезистентність: як лікувати?
Безумовно, багатьох турбує питання, як і чим лікувати лептинорезистентність. Чи можна на неї якось вплинути, якщо взагалі не зовсім зрозуміло, що це таке? Як не дивно, можна.
Незважаючи на те, що діагностичних критеріїв визначення лептинорезистентності немає, сьогодні розробляються лікарські препарати, здатні викликати ефект, аналогічний ефекту натурального лептину. Наприклад, це пептидні молекули меланокортинів, що викликають пригнічення апетиту.
У медичній практиці також використовуються препарати сибутраміну з вираженим анорексигенним ефектом. Вони дозволені до застосування лише за рецептом лікаря та застосовуються при порушеннях харчової поведінки, т.к. допомагають зменшити неконтрольовану потяг до їжі.
Немедикаментозні способи підвищення рівня лептину
Склад споживаної їжі впливає рівень лептину. Відомо, що в цьому бере участь цинк (чемпіон із вмісту цинку — устриці) та лінолева кислота (нею багата ріпакова олія), причому ефект від однієї і тієї ж дози продуктів у жінок вищий, ніж у чоловіків. Цей факт змушує припустити, що на рівень лептину можуть впливати і статеві гормони.
Фізичні навантаження тривалістю менше години на рівень лептину впливу не надають. Що ж до тривалих і регулярних навантажень, то тут думки вчених розходяться.
У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, рівень лептину вищий, ніж у що знаходяться на штучному, т.к. лептин міститься у материнському молоці. Відповідно, діти на грудному вигодовуванні отримують більше задоволення від їжі, при тому що почуття насичення виникає у них раніше. Отже, харчова поведінка людини починає формуватися ще період дитинства.
При цьому грудне вигодовування асоційоване з нижчими концентраціями лептину в пубертаті (коли клітини жирової тканини починають активно ділитися та збільшуватись загальна кількість жирової тканини в організмі). Тобто. Спосіб вигодовування в дитинстві може впливати на розвиток ожиріння у старшому віці.
Безумовно, і гормон лептин та явище лептинорезистентності – вкрай цікава та важлива тема. Хочеться сподіватися, що подальші дослідження в цій галузі можуть покращити якість життя більш ніж двох мільярдів людей. І допомогти тим, у кого поки що немає ожиріння, але вже є проблеми з харчовою поведінкою, виправити проблему не чекаючи, поки стане надто пізно.
- Anorexia nervosa and major depression: shared genetic and environmental risk factors
- Genetic and environmental influences anorexia nervosa syndromes in a population-based twin sample
- Understanding the Relation between Anorexia Nervosa and Bulimia Nervosa in Swedish National Twin Sample
- The Genetics of Eating Disorders
- Gut microbiota’s effect on mental health: gut-brain axis
