Про що мова? Ваша улюблена професія не те що не тішить, а просто бісить? Навіть думка про роботу та зустріч з колегами виводить вас із себе? Найімовірніше, у вас синдром професійного вигоряння. Ймовірно, ви навіть не знаєте, що він у вас є, хоч розумієте, що з вами відбувається щось не те. І це «не те» заганяє вас у депресію та небажання робити щось.
На що звернути увагу? Щоб вийти з такого стану, насамперед його треба усвідомити та прийняти. Потім можна пошукати причини – їх чимало. Але головне – взяти себе в руки та спробувати зробити кроки, які повернуть до активної та позитивної життєвої позиції. На якійсь стадії вигоряння це простіше, якийсь практично неможливо. Але зробити це потрібно!
Що таке синдром професійного вигоряння
Синдром професійного вигоряння – стан, що виникає через хронічний безперервний стрес на роботі. Людина при цьому перебуває під великим емоційним тиском, тому ще називають емоційним вигорянням.
Згідно з міжнародними дослідженнями STADA Group Health Report 2019, професійне вигоряння на роботі виявляється у 72% росіян. При цьому лише 7% опитаних визначили правильні супутні симптоми – розлад сну та втрату мотивації. 65% помилково пов’язали професійне вигоряння зі зникненням здатності чогось радіти та відчувати щастя, а також з імпотенцією та шумом у вухах.
Спочатку вважалося, що синдром вигоряння у професійній діяльності притаманний лише тим, чия робота ґрунтується на спілкуванні з іншими людьми (медики, пожежники, рятувальники, поліцейські, педагоги). Пізніше було проведено дослідження, які показали, що у групу ризику входять також ті, чия діяльність пов’язані з постійної комунікацією (інженери, програмісти, спортсмени тощо. буд.). Таким чином, професійне вигоряння є серйозною проблемою нашого часу.
1 січня 2022 року набув чинності 11-й переглянутий варіант Міжнародної класифікації хвороб (МКЛ), куди вперше включили синдром професійного вигоряння. Хоча сам синдром не відноситься до діагнозів, але його класифікують як фактор, через дії якого погіршується здоров’я людини та підвищується кількість звернень до медичних закладів.
Симптоми професійного вигоряння
На ранній стадії їх часто плутають із депресією. У працівників, які страждають від емоційного вигоряння, спостерігаються:
- апатія та сильна втома;
- втрата оптимізму , інтересу до своєї роботи та навколишнього світу;
- моральне виснаження ;
- відторгнення до співробітників та клієнтів;
- байдужість до результатів своєї діяльності, оскільки вони не бачать сенсу у тому, що роблять;
- відсутність прагнення професійного зростання.
Симптоми, що сигналізують про розвиток професійного вигоряння
- Фізіологічні : безсоння, шкірні захворювання, зниження концентрації уваги, фізичне виснаження, що супроводжується відчутною втратою або, навпаки, набором ваги.
- Соціальні : сильна дратівливість або емоційна байдужість, нервові зриви, надмірне почуття відповідальності, що змінюється страхом перед роботою.
- Поведінкові : запізнення, прагнення піти додому раніше, байдужість до своїх обов’язків, відмова від важливих завдань, відокремленість від колективу, зловживання алкоголем тощо.
Іноді симптоми стають «вірусними», заражаючи та інших членів колективу. На це вказують фізична, емоційна нестабільність більшості співробітників, що характеризується схожими ознаками та моделлю поведінки. При цьому в компанії панує гнітюча атмосфера, часто трапляються конфлікти, спостерігається плинність кадрів.
Хто схильний до синдрому професійного вигорання
Спочатку вважалося, що головні жертви емоційного вигоряння – медичні працівники та педагоги. Потім у зону ризику додали людей на керівних посадах, співробітників поліції та рятувальної служби, фахівців у сфері продажу та реклами, а також тих, чия діяльність пов’язана зі спілкуванням та творчістю.
Кілька умовних категорій, сильніших за інші, схильні до вигоряння
- Ті, кому на роботі доводиться постійно взаємодіяти з іншими : співробітниками, клієнтами, учнями.
- Інтроверти , що накопичують у собі всі негативні емоції, не ділячись у своїй своїми почуттями з оточуючими.
- Люди, які бояться звільнення (через вік, конкуренцію з колегами, надмірні вимоги начальства, необхідність постійно доводити професійні навички).
- Перфекціоністи – самокритичні, болісно акуратні, що приймають близько до серця будь-яку ситуацію.
- Ті, хто зіткнувся з внутрішнім конфліктом щодо роботи — незручний робочий графік, через який доводиться лавірувати між сім’єю, роботою та відпочинком.
- Люди, незадоволені зарплатою та надмірним робочим навантаженням.
Насправді синдром професійного вигоряння може розвинутись у будь-якої людини. Наприклад, навантаження можуть не витримати співробітники онлайн-магазинів. Вони починається занепад сил і повне виснаження, як і емоційному, і фізичному плані. Через війну менеджери швидко дратуються, грубять клієнтам, зривають терміни замовлень. В наявності повне емоційне вигоряння.
Причини синдрому професійного вигоряння
Синдром стає помітним не відразу, розвиваючись потай і поступово. Насамперед страждають трудоголіки — вони багато працюють і мало відпочивають, працюючи на зношування. Спочатку люди не звертають уваги на проблему, оскільки організм сам бореться зі втомою, зазнаючи навантаження. Але незабаром здоров’я дає збій, коли це станеться, залежить від кожного конкретного випадку.
Через що активні та енергійні фахівці, які ще нещодавно горіли роботою, гаснуть і стають байдужими й сумними? Причини можуть бути різними. Фахівці ділять їх на внутрішні та зовнішні.
Внутрішні причини вигоряння:
- прагнення досконалості — перфекціоністи хочуть виконувати роботу ідеально, не приймаючи навіть найменшої помилки;
- нездатність відмовити – готовність у будь-який момент допомогти колегам, часто на шкоду своїм справам;
- відсутність навичок тайм-менеджменту – невміння складати плани і розділяти особистий і робочий час;
- трудоголізм – зацикленість на робочих справах на шкоду справам, не пов’язаним із роботою.
Зовнішні причини вигоряння:
- нездорові умови праці – часті переробки, незручний графік, погано організоване робоче місце та інші фактори, що погіршують робочий процес;
- труднощі у взаєминах з колегами та керівництвом;
- нудні завдання , які виконавець переріс або вони йому не цікаві;
- маленька зарплата, необхідність пошуку додаткового заробітку, стрес через брак грошей;
- емоційна самотність — на роботі та вдома нема з ким обговорити ситуацію та поговорити про проблеми;
- Проблеми у сім’ї, хвороби — це й пов’язані з роботою, але підвищує загальне напруга, позначаючи трудової діяльності.
У сукупності зазначені причини викликають антипатію, інколи ж і огиду до роботи. Перегоріла людина перестає отримувати задоволення від своєї праці, що оточує здається безглуздим.
12 фаз розвитку синдрому професійного вигоряння
Американські психіатри Г. Фройденбергер та Г. Норт виділили 12 фаз вигоряння, на які потрібно звернути увагу:
- Самоствердження . Вигоряння найчастіше починається з відчуття, що оточуючі недооцінюють працівника. Він намагається самоствердитися, намагаючись працювати старанніше.
- Інтенсивна діяльність . Щоб позбутися недооціненості, людина витрачає більше своїх ресурсів, працюючи більш напружено.
- Недбале ставлення до власних потреб . Наслідок надмірного навантаження — проблеми зі сном та апетитом. Збільшення часу, що віддається роботі, йде на шкоду особистому часу — людина менше спілкується з близькими та друзями.
- Байдужість до конфліктів . На якомусь етапі оточуючі помічають, що з людиною щось не так, і вказують на це. Але для ранніх стадій синдрому професійного вигоряння характерні уникнення вступу в конфлікти та несприйнятливість до зауважень.
- Перегляд цінностей . Відбувається ще більше віддалення від оточення. Роботі приділяється все більше часу, стають незначними заняття хобі та зустрічі з друзями.
- Заперечення проблем . Людина більше шкодує себе, а стосовно інших часто агресивна.
- Усунення . Соціальні контакти зводяться до мінімуму, весь час віддається роботі. Виникають відхилення у поведінці, проблеми зі здоров’ям.
- Явні зміни поведінки . Навколишні розуміють, що людина вже не схожа на себе колишнього.
- Деперсоналізація . Це проявляється у втраті здатності щось відчувати. Сприйняття всього навколо сірою безбарвною картинкою. У деяких формах деперсоналізації трапляється втрата особи чи її розщеплення.
- Вакуум, що утворився . Як відомо, порожнеча потребує заповнення. Людина прагне чимось компенсувати порожнечу всередині себе — алкоголізмом, шопоманією, надмірним поглинанням їжі тощо. У деяких випадках вакуум прагнуть заповнити додатковою роботою.
- Депресія . Якщо у людини не виходить позбутися вакууму, що утворився, настає час клінічної депресії. Пацієнт втрачає сенс існування. У нього більше немає приводів для оптимізму та радості.
- Синдром емоційного вигоряння . Виникають думки про суїцид. Все говорить про відхилення у психічному та фізичному здоров’ї. Потрібна термінова медична допомога.
14 основних ознак синдрому професійного вигорання
- Надмірне робоче навантаження .
Саме це є основною причиною професійного та емоційного вигоряння. Через велику кількість робочих завдань у людини не залишається часу на нормальний відпочинок. Це спричиняє стрес. Люди, які потребують відпочинку, перебувають на межі ненависті до роботи. У такій ситуації найкраще рішення – відпустка для відновлення сил. Після якісного відпочинку можна буде повернутись до праці з новими силами. В іншому випадку вигоряння неминуче.
- Довге перебування на одному місці .
У деяких людей синдром вигоряння у професійній діяльності трапляється через надто тривале перебування в одній компанії. І психологи, і кадровики одностайно радять раз на 5 років змінювати роботу та сферу діяльності. Вони аргументують це тим, що працювати все життя в тому самому місці набридає. Якоїсь миті приходить бажання все залишити і змінити обстановку. Якщо це неможливо, починає накочувати нудьга, відчуття власної нереалізованості. Далі приходить вигоряння.
- Керівник-трудоголік.
Часто начальник, який живе роботою і вимагає того ж від підлеглих, стає причиною професійного вигоряння членів свого колективу. У такій атмосфері робоче навантаження та рівень стресу зростають.
- Відсутність впевненості у завтрашньому дні .
Людині властиво турбуватися про своє майбутнє, якщо компанія переживає важкі часи, затримується зарплата, а керівництво чекає на посилені старання від підлеглих.
- Нецікаві робочі завдання .
Якщо на роботі нудно, а перспектив кар’єрного зростання немає, пропаде будь-яка мотивація щось робити і чогось прагнути.
- Занадто емоційна реакція на робочі справи . Люди, які довго пропрацювали на одному місці, починають ставитися до нього як до другого будинку. У зв’язку з цим все, що відбувається на роботі викликає сильні емоції. Невдачі сприймаються гостріше. Оцінюючи свої успіхи лише у професійному плані, можна навіть зненавидіти роботу за те, що вона приносить стільки напруження.
- Незручне робоче місце .
Некомфортні умови можуть стати причиною вигоряння. Наприклад, якщо робота вимагає тиші та зосередження, а окремого кабінету немає і шум офісу заважає виконувати обов’язки. Само собою, людина дратується і відволікається, страждає на якість роботи, а в неї розвивається емоційне виснаження.
- Дратують люди навколо.
Співробітники здаються некомпетентними, керівник тираном, клієнти неадекватними ідіотами. Усі викликають злість, яку іноді важко стримувати. Груба поведінка ні до чого доброго не приведе – такого працівника можуть і звільнити.
- Втрата мотивації.
Синдром професійного вигоряння змушує байдуже ставитися до своєї праці. Якщо кохана колись справа перестала радувати, це привід задуматися. Спочатку не знаходиться мотивація для роботи, а потім повністю зникне інтерес. Причому не лише до роботи, а й до життя.
- Сумніви у своїй компетентності.
Самі собою сумніви у своєму професійному рівні нормальні і природні. Але якщо здається, що колеги набагато розумніші і наздогнати їх уже не вийде, зникає прагнення саморозвитку.
- Недбале ставлення до своїх робочих справ.
Якщо відповідальний колись співробітник працює « абияк » — це серйозний симптом . Нехтування трудовими обов’язками свідчить про вигорання.
- Напружений стан.
Це ненормально, якщо ви мрієте піти додому, щойно переступивши поріг робочого кабінету. Такий стан зберігається протягом усього дня, продовжуючи день за днем. Вихідні дозволяють розслабитися, але думка про початок робочого тижня викликає сумні думки та роздратування.
- Пошук мінусів роботи.
Не розуміючи, чому робота почала викликати негативну реакцію, людина намагається шукати мінуси — адже якщо не цікаво, то є причини.
- Проблеми зі здоров’ям.
Постійний стрес та нервова напруга призводять до різних нездужань. Психосоматика – черговий тривожний симптом. Наше тіло болісно реагує на переживання. Можуть початися головний біль, проблеми із зором, шлунком і т. д. В особливо важких випадках людей у прямому сенсі нудить від думки про роботу.
Профілактика професійного вигоряння
Рівні профілактики синдрому професійного вигоряння можна поділити на особистий та організаційний.
Особистий рівень
Кожен співробітник повинен вживати заходів для профілактики появи синдрому:
- Встановіть баланс між роботою та особистим життям . Якщо хочете бути фізично та психічно здорові, регулярно відпочивайте та знайдіть інтереси, відмінні від робітників.
- Займайтеся спортом . Фізична активність дасть вихід негативним емоціям та стресу.
- Дотримуйтесь режиму сну . Зверніть увагу, що на наш сон діє гормон мелатонін, на вироблення якого впливає освітленість. Так, синє свічення моніторів порушує функціонування мелатоніну, відповідно порушується і сон.
- Навчіться тайм-менеджменту . Зробіть такий графік, щоб робота була рівномірно розподілена. Тоді вам не загрожуватимуть дедлайни та пов’язані з ними стреси.
- Регулярно змінюйте види діяльності . Намагайтеся урізноманітнити робочі будні, уникаючи рутину – одноманітність погано впливає на психоемоційний стан.
- Не бійтеся звернутися за допомогою . Найважчий крок — усвідомити, що проблема є, прийняти її та звернутися до фахівця. У занедбаних випадках синдром професійного вигоряння потребує комплексного лікування.
Організаційний рівень
Профілактику професійного вигоряння колективу необхідно проводити на організаційному рівні:
- Начальник повинен ставити підлеглим чіткі цілі та завдання . Правильне планування виключає невизначеність, що є одним із факторів виникнення синдрому.
- Врегулювання робочих конфліктів . Тімбілдинг та організація зустрічей із психологом сприяють формуванню нормальної обстановки в колективі.
- Підвищення мотивації співробітників . Важливо підтримувати самооцінку підлеглих – звертати увагу на їхні здобутки, хвалити. Можна розробити спеціальну систему заохочень.
- Навчання опірності стресу . Якщо члени колективу вмітимуть справлятися зі стресом, це зменшить ймовірність появи синдрому. Організувати це неважко — вчені розробили багато методик саморегуляції (управління емоціями, тривожними станами, стресом тощо).
Якщо ви підозрюєте наявність у себе синдрому вигоряння у професійній діяльності, це привід звернутися до психолога чи психіатра. Якщо не вирішити проблему вчасно, вона призведе до серйозних проблем зі здоров’ям. Найчастіше люди намагаються вилікувати таблетками свої хронічні захворювання, не розуміючи, що треба лікувати не тіло, а психіку. У кожної людини вигоряння проявляється по-своєму, тому правильно підібрати лікування зможе лише фахівець.
