Ніхто не любить чути критику на свою адресу. Але що робити, якщо критик — ваш постійний попутник у житті, і називається він «самокритичністю»?
Як повернути цю якість собі на користь і не дати їй перетворитися на руйнівну самоїдність?
Самокритика та самокритичність: у чому різниця?
На перший погляд, можна подумати, що самокритика та самокритичність — це синоніми. Однак це не так: між ними є невелика відмінність.
Самокритика – це здатність оцінювати себе і свої вчинки, знаходити в них помилки, недоліки у власній зовнішності, мисленні та діях.
Самокритичність – рефлективне ставлення та підвищені вимоги до себе, виявлення власних недоліків та помилок для їх усунення. Відмінна риса самокритичної людини в тому, що вона визнає промахи та виправляє їх. Це свідчить про повагу себе і є запорукою особистісного зростання. При цьому в повній відсутності самокритики психологи бачать можливі ознаки психічних захворювань, що розвиваються.
Плюси та мінуси самокритики
Самокритика ґрунтується на тих самих законах, що й критика. Різниця між ними: оцінка себе ускладнює об’єктивний погляд. Мати здорову самокритику — це добре, тому що в іншому випадку особистість вважає свої дії та міркування єдино вірними, у неї відсутня здатність до об’єктивного міркування та неупередженості.
Самокритика допомагає:
- у професії – підвищує якість роботи та результативність;
- у навчанні – дозволяє робити висновки з власних помилок і не повторювати;
- у відносинах – розвиває здатність йти на компроміс.
Історичним прикладом прояву самокритики може бути Сократ, який стверджував: «Я знаю, що нічого не знаю».
Повна байдужість та бездіяльність
|
Неприємний досвід спілкування з людьми |
Негативний погляд на себе та життя в цілому |
Причини появи надмірної самокритичності
У дитячих педагогічних колективах малюкам намагаються прищепити самокритичність, з метою виховати бажання самовдосконалюватись і не допустити виникнення самовдоволення. Дітям постійно вказують на їхні невдачі, звертають увагу на промахи та недоліки, забуваючи хвалити та розповідати про досягнення. У школах нав’язують цілий комплекс методів самовиховання, де поряд із самокритикою стоять самоконтроль, емпатія, самопереконання та самопокарання. Заохочується внутрішня скромність, яка підтримує самокритичність, змушує залишатися постійно незадоволеним собою навіть за успішного результату.
За такого способу освіти дітей формується занадто висока самокритика, яка негативно впливає формування самооцінки. Постійне самоїдство та бичування наявних недоліків трансформується у зайву самокритичність. Вона підриває позитивне ставлення себе, породжує глибоке розчарування у своїх сил і може спровокувати появу депресії. Через це людина застряє в особистісних переживаннях тривалий час.
Ознаки зайвої самокритики
Визначити свій рівень самокритичності непросто. Для людей з низькою самооцінкою самоїдство стає способом життя.
Для початку потрібно навчитися оцінювати вплив критичних думок на ваше емоційне тло і настрій. Щоб визначити, яка в людини самокритика необхідно запропонувати пошукати в себе такі ознаки:
- ви часто чули в дитинстві критику на свою адресу;
- часто згадуєте власні невдачі;
- постійно незадоволені собою та своєю роботою;
- критикуєте свої успіхи та досягнення;
- не сподіваєтесь на чужу допомогу і не просите поради у складних ситуаціях;
- вам не подобається чути компліменти, вважаєте їх нещирими.
Якщо ви виявили збіг більшості пунктів, вам варто зменшити самокритичність. А у разі її негативного впливу на ваше життя — звернутися до психолога або спробувати впоратися самостійно, використовуючи методи самокоучингу.
Перший крок до позбавлення від самокритики – вироблення вміння фіксувати появу негативних думок щодо себе. Важливо усвідомити, що вони не відображають вашу особистість, а є поганою звичкою.
Для спростування їх та пошуку альтернатив корисно:
- Завести щоденник, у якому фіксуватимете свої досягнення.
- Пестити себе подарунками за щось особливо вдале.
- Не забувати хвалити себе за кожне вирішене завдання.
- Знайти нове хобі, яке розкриє творчий потенціал, принесе моральне задоволення та підніме самооцінку.