Сучасна людина має достатньо приводів для нервових зривів, емоційного перенапруги, вигоряння на роботі. Сьогодні світ сповнений стресів, криз та економічних потрясінь. Їх розбавляють особисті сварки, конфлікти та непорозуміння.
І коли неприємності та проблеми починають сипатися з усіх боків, важко постійно тримати себе в руках та стримувати негативні емоції. Але суспільство навколо не сприймає яскравої демонстрації своїх почуттів та переживань, тому, щоб залишатися людиною культурною та вихованою, необхідно навчитися стримувати свої емоційні пориви. Для цього людині дана саморегуляція, способи та прийоми якої дозволяють не виходити із себе навіть у критичній ситуації.
Види саморегуляції та їх призначення
Саморегуляція — це здатність зберігати внутрішню стабільність певному рівні, попри вплив зовнішніх джерел. Цей термін знайшов застосування у різних галузях науки.
Так, наприклад, саморегуляція організму – гомеостаз, який виявляється у здатності організму підтримувати життєдіяльність на допустимому рівні. А саморегуляція екосистеми дає можливість регулювати спільну діяльність всіх організмів у собі, незалежно від зміни довкілля.
Людині навички саморегуляції дають можливість підлаштовувати характеристики своєї психіки заздалегідь та організовано під конкретну ситуацію. Якщо її провести вчасно, можна запобігти перенапруги, допомогти відновленню власних сил, взяти контроль над своїми емоціями і посилити мобілізаційні запаси організму.
Система саморегуляції людини складається з кількох різних напрямів.
1. Саморегуляції особистості – здатність керувати своїм емоційним та душевним станом. Включає емоційну і психічну (психологічну) саморегуляції. Людина може здійснювати її самостійно, використовуючи слова афірмації, виконуючи візуалізацію своїх думок або, практикуючи розслаблення та дихальні практики.
- Емоційна саморегуляція – це вміння поєднувати емоційну реакцію на події та обмеження, прийняті в суспільстві, здатність свідомо відкладати спонтанні реакції у разі їх недоречності;
- Психічна (психологічна) саморегуляція – управління своїми думками та поведінкою за допомогою слів та розумових образів.
Крім цього, у психології та в коучингу виділяють саморегуляцію поведінки, стану та діяльності.
2. Саморегуляція станів проявляється у випадках, коли внутрішнє відчуття значно впливає на здоров’я людини, ефективність її роботи, міжособистісне спілкування. Така саморегуляція передбачає як можливість прибирати негативні прояви, а й народжувати позитивні.
3. Саморегуляція діяльності. Проводиться під час здійснення будь-якої діяльності для приведення своїх можливостей до наявних вимог. Складається з 4 етапів:
- цілепокладання,
- позначення значимих обставин,
- контроль та оцінювання підсумків,
- рішення про корекцію.
Розвиток саморегуляції
Здібності до саморегуляції зароджуються та розвиваються разом з особистісним дорослішанням. Якщо не відбувається розвитку особистості, людина не бере на себе відповідальність, то ця здатність більше не вдосконалюється. Розвиток саморегуляції в дітей віком починається з 3-4 років. У них на перше місце виходять мимовільні рухові та мовні способи. У віці завдяки саморегуляції інтелект підпорядковує емоції. А у людей похилого віку знову переважують емоції. Розвиток саморегуляції неспроможна проходити без особистісного зростання.
На розвиток внутрішньої саморегуляції впливають такі фактори:
- умови навколишнього середовища,
- особистісні особливості,
- власні цілі,
- взаємини людини та навколишнього світу.
Виділяють 2 механізми саморегуляції:
- мимовільні – природні механізми захисту, спрямовані на виживання;
- довільні, які схильні до усвідомленого контролю дій задля досягнення поставленої мети.
Прийоми саморегуляції можна побудувати на механізмах рефлексії, уяві, нейролінгвістичного програмування.
Цінність самореалізації виражають її функції:
- стримування агресивних поривів під час конфлікту;
- об’єктивний аналіз події у момент стресу;
- відновлення та примноження життєвих сил;
- опір труднощам, проблемам та збереження всупереч усьому гармонійних відносин зі світом.
Методи та способи саморегуляції
Існують природні способи психічної саморегуляції, серед яких:
- спорт,
- масаж,
- їжа,
- сон,
- баня сауна,
- заняття творчістю.
Але ці кошти не завжди можна використати. Вони є у житті кожного, хто проповідує ЗОЖ , але недоступні людям, які опинилися на робочому місці.
Додатковими способами саморегуляції можуть стати:
- милування природою, пейзажами;
- приємні слова, похвала;
- сонячні ванни;
- розтяжка, розслаблення, потяг;
- сміх, гумор, посмішка;
- перегляд красивих картин, фотографій.
Ці кошти всім доступні, не вимагають додаткових витрат і дуже сприятливо впливають на людини.
Вони засновані на керуванні тонусом м’язів, словами, візуальними образами, диханням.
Найвідоміші методи саморегуляції:
- Релаксація. Мета – загальне оздоровлення організму, відновлення душевної рівноваги та балансу енергії. Виконується в зручному місці за своєю методикою;
- Медитація. Триває близько 20 хвилин і дозволяє розслабитися, відпочити та привести думки до ладу. Завдяки цій практиці вдається зняти напругу та подолати втому;
- Десенсибілізація. Методика базується на розслабленні та контролі дихання. Окремі способи виконання десенсибілізації дозволяють позбутися страхів;
- Аутогенне тренування. Основа техніки – самонавіювання. Допомагає посилити вольові якості, впоратися зі стресами, упорядкувати емоції.
Якщо ви хочете більше дізнатися про способи саморегуляції, навчитись віртуозно нею володіти в житті, то приходьте на нашу програму «Психологічне консультування та коучинг» . Освоївши основи коучингу, ви зможете ефективно керувати своїм життям та навчити цьому інших.
