Тема буллінгу лише за останні кілька років перейшла з категорії малопомітних та ігнорованих російським суспільством у розряд гострих. Найчастіше з цькуванням стикаються діти: згідно з опитуваннями, проведеними серед школярів, більше половини з них піддавалася буллінгу хоча б раз у житті. Жертвами булінгу стають і дорослі. На відміну від підлітків останні особливо часто стикаються з булінгом в інтернет-просторі.
Що таке буллінг?
Буллінг – це тиск, який чиниться на дітей і дорослих групою агресивно налаштованих по відношенню до них людей . Термін був запропонований у 1990-х роках, і походить від англійської bully, що в перекладі означає «хуліган» та «задира». Метою булінгу в різних організаціях стає залякування жертви та підпорядкування її собі. Найчастіше буллінг зустрічається у школах. Соціологи пов’язують це з відсутністю адміністративного та кримінального переслідування дітей віком до 14 років, а також нездатністю дитини дати адекватну відсіч, на відміну від психологічно зрілої дорослої людини.
Види цькування
1. Фізичне цькування
Даний вид буллінга поширений серед неповнолітніх і зводиться до заподіяння фізичної шкоди об’єкту цькування шляхом псування його майна, або биття.
Зустрічається й у підліткових колективах та серед дорослих. Психологічний булінг виявляється у словесних образах, приниженні жертви, погрозах щодо неї та членів її сім’ї.
Однаково поширений у всіх вікових групах, націлений переважно на ігнорування та ізоляцію об’єкту цькування. Наочним прикладом цього виду булінгу можуть стати плітки, що розпускаються в рамках шкільного класу або робочого колективу.
Даний вид буллінга пов’язаний з соціальними мережами і передбачає поширення відомостей, що ганьблять жертву (особистої інформації, фотографій) через інтернет.
Причини цькування
Психологи впевнені, що коріння проблеми булінгу лежить у бажанні людини самоствердитися всередині колективу. Якщо психологічних ресурсів задля досягнення цієї мети адекватним шляхом йому не вистачає, то демонстрація своєї значущості проходить через приниження оточуючих. У той же час фахівці впевнені, що агресори — тривожні, невпевнені в собі люди, переважно з низьким емоційним інтелектом . Демонстраційно-агресивна поведінка в даному випадку стає способом захиститися від проблем зовнішнього світу.
Як правило, цькування піддаються ті, чия поведінка не збігається з поведінкою, прийнятою в колективі. Це особи нетрадиційної сексуальної орієнтації, люди, які страждають від зайвої ваги або мають проблеми психологічного характеру (розлади аутичного спектру, синдром Дауна, СДВГ).
Наслідки цькування
Незважаючи на явно травмуючий психіку характер цькування, у переважній більшості випадків факти буллінгу залишаються непоміченими широкою громадськістю. На відміну від країн Заходу, де про цькування почали відкрито говорити кілька десятиліть тому, в Україні ця тема досі часто замовчується чи сприймається як щось природне. Так, варіантом норми вважається педагогічний буллінг, у якому викладацький склад налаштовується проти окремого учня. У той же час, буллінг вчителя часто викликає осуд у тієї категорії людей, яка заплющувала очі на цькування дитини чи підлітка.
На відміну від дитячих колективів, про буллінг у дорослому середовищі говорити не прийнято. Боязнь винести проблему на обговорення йде зі страху втратити роботу, похитнути власне соціальне становище. Жертва може протягом тривалого часу терпіти приниження та плітки, але не спробувати виправити ситуацію.
На відміну від агресорів, для більшості жертв цькування не залишається непоміченим. Вона суттєво погіршує їхнє фізичне та психологічне самопочуття. Якщо об’єкт цькування спочатку м’який, спокійний, не може дати відсіч, то рівень його душевних страждань зростатиме. Відомі випадки, коли жертви булінгу впадали в депресію або робили спроби суїциду, тому що вчасно не було організовано заходів щодо запобігання проблемі.
Профілактика булінгу
Серед дієвих заходів щодо профілактики буллінгу психологи виділяють постійне спілкування з дітьми та дорослими на цю тему. Робота має вестись як у колективі, так і всередині сім’ї агресора та жертви. У випадку із задирками метою профілактики буллінгу стає робота з проблемою, яка породила агресивну поведінку у неповнолітньої чи дорослої людини. У свою чергу, заходи щодо профілактики буллінгу у жертв спрямовані на встановлення особистих кордонів та вироблення системи реагування на нападки.
Важливий момент профілактики буллінгу в школі, на роботі чи в іншому колективі – залучення до проблеми осіб, які мають найбільшу соціальну значущість. У рамках освітньої установи це педагогічний та адміністративний склад, на підприємствах – керівники відділів.
Зрештою, будь-яка програма з профілактики буллінгу передбачає залучення до процесу безпосередньо колективу, в якому знаходяться жертва та агресор. Психологічна робота зі свідками цькування корисна в тому плані, що саме вони дають агресору усвідомити неадекватність його поведінки. Відсутність підтримки (у тому числі мовчазної) з боку більшості зводить прагнення принизити жертву до нуля.
Вагому допомогу у складанні плану профілактики буллінгу надають спеціалізовані інтернет-ресурси, куди жертва та її близькі можуть звернутися за психологічною допомогою. Фахівці, які становлять штат цих організацій, мають чітке уявлення про те, як реабілітувати психіку потерпілого від цькування та допомогти людині знову адаптуватися у суспільстві. Ще якіснішу індивідуальну допомогу можуть надати випускники Міжнародної Психолог Додаткової Професійної Освіти, які пройшли програму навчання «Психологічне консультування та коучинг» . Записатися на навчання може будь-хто, незалежно від специфіки основної кваліфікації.
Виявлення булінгу на ранніх етапах гарантує сприятливий психологічний клімат у будь-якому колективі. На цю проблему необхідно звертати якнайбільше уваги, не замовчуючи факти цькування. Чим нетолерантнішим стане суспільство до теми буллінгу, тим простіше повністю виключити цькування з нашого життя.