Чи варто купувати онлайн-курси? Чи можна замінити дистантом традиційну освіту? Онлайн-навчання стало реальністю 21 століття, але студенти досі належать до нього неоднозначно. У статті розберемося, які міфи існують навколо онлайн-освіти, і як ситуація насправді.
Офлайн vs. онлайн
Ринок онлайн-навчання росте, але при цьому обростає міфами та помилками. Консервативні користувачі досі вважають, що дистанційні курси не зрівняються з ефективності з класичним навчанням за студентською партою. Розбираємо помилки, в які час перестати вірити.
Міф 1. Дистанція – вимушена заміна офлайну
Прихильники цієї позиції впевнені, що лише лекції в аудиторії дають відчути «енергетику» викладача та завести на перерві корисні зв’язки. Що відбувається насправді?
- Чати підтримки та цифрові спільноти. Онлайн-школи пропонують всебічну підтримку студентам: той, хто навчається, може поставити питання куратору, отримати відповідь викладача або іншого студента.
- Онлайн-формат зручніший. Не треба нікуди їздити, простіше запланувати день. Працюючий студент може одночасно прокачувати кілька навичок на різних курсах та знайти для них час у щільному графіку.
Онлайн-навчання поступово витісняє традиційні форми освіти та надає зростаючу якість навчання. Детальніше читайте про це у рубриці « Експерт.PRO ».
Міф 2. Онлайн освіті не потрібна практика
Небезпечна помилка, пережиток лекцій в університетах. Під час прослуховування засвоюється від 5 до 15 % інформації (залежить від провідного каналу сприйняття студента). Щоб зрозуміти матеріал та застосовувати його на практиці, потрібно використовувати активні методи навчання . Їх досить легко організувати у дистанційному форматі:
- Аналіз кейсів.
- Практичні завдання (проаналізувати ситуацію, знайти рішення).
- Рольові ігри.
Міф 3. Чим більше форматів, тим краще!
У цей міф вірять онлайн-школи. Вони прагнуть «завантажити» курс усіма доступними сучасними методами навчання: додати гейміфікацію, нетворкінг, тести після кожного модуля, розгорнуті творчі проекти, квізи та інтелект-картки. Спочатку це мотивує студентів, але незабаром навчання перетворюється на безглузде виконання челенджів. Мінуси такого підходу:
- Навчальним складно щоразу освоювати новий формат. Вони швидко вигорають та кидають курс.
- Збільшується бюджет розробки програми.
- Вибрані формати не відповідають логіці курсу.
Оптимальне рішення – підібрати 2-3 формати спільно з методологом та андрагогом .
Міф 4. Наше онлайн-навчання підходить всім
Якщо ви розробляєте онлайн-курс, не намагайтеся створити програму для всіх. Найкраще, чого ви досягнете, випустіть продукт із великою кількістю «води». Продумайте портрет цільової аудиторії. Намагайтеся закрити конкретний «біль» учнів, наприклад, не просто розповісти про правила здорового харчування, а навчити складати меню на тиждень з урахуванням КБЖУ.
Міф 5. Методист не потрібен
Ще один поширений міф онлайн-навчання стосується того, що експерт сам може запустити проект, і для цього йому не потрібен методист, продюсер, програміст, маркетолог.
Аргументація наступна: викладач знає матеріал, легко розділить його на модулі, а розкручуватиметься за рахунок репутації експерта у соціальних мережах. Але реальність складніша: часто педагог не може адаптувати лекції до онлайн-формату, не розуміє, яку цільову аудиторію йому працювати, створює заплутаний і нецікавий курс.
