Карати чи не карати? Ось у чому питання. І якщо карати, то як? Часто батьки йдуть стопами своїх же батьків і вибирають як покарання ремінь, кут, крики, погрози і так далі. А як правильно? Давайте розберемося — чи можна карати дітей та як це робити.
Карати дитину чи ні?
Чи можна взагалі карати дітей? Зазвичай у цьому питанні мами та тата кидаються у дві крайності: або всі дозволяють, боячись заподіяти дитині шкоду своєю строгістю, або карають занадто жорстко, дідівськими методами. А якщо до того ж між батьками немає єдиної думки щодо покарань, то дитина в принципі дезорієнтована і ще більше не слухається. Дитячі психологи таки рекомендують у певних ситуаціях дитину карати, але без крайнощів. Інакше вседозволеність чи зайва жорсткість вийдуть вам боком, та й дитині теж. І тут постає питання – як карати? І у яких випадках це робити?
Є ситуації, в яких дитину карати однозначно не можна, наприклад, коли:
- він зробив щось випадково;
- дитина хворіє або сильно засмучений;
- накоїв щось перед сном;
- намагається зробити правильно, а в нього не виходить.
Карати потрібно за реальну провину або якщо дитина робить щось навмисне. Однак за будь-якого покарання також важливо: ніколи не принижувати дитину, не відповідати агресією на агресію, не ображати її. Але батькам найчастіше страшно виховати розгильдяя, невдячного, а також важко справлятися з непослухом без роздратування. Тому діють імпульсивно, спираючись досвід поколінь. Так, майже всі батьки мають певні страхи , а ось вивчають дитячу психологію далеко не всі.
А як карати? Дідівські методи доведеться забути. Будь-яке фізичне та психологічне насильство неприпустимо. І навіть ляпас по попі або звичний потиличник – це прояв фізичного насильства. Ігнор також відноситься до насильства, але вже до психологічного. Бо деякі батьки в покарання нерідко перестають розмовляти зі своїм чадом. Пам’ятайте, що така поведінка буде для його психіки страшніша за ремень. Ставити в кут теж не варіант, особливо якщо дитина стоїть там подовгу, у темряві чи того гірше — на гороху (сподіваюся, розсудливі батьки таке вже давно не практикують).
Чому це все не працює?
- По-перше, це приниження гідності дитини.
- По-друге, в кутку провинившийся син зовсім не гадає, як йому виправитися, а сердиться на батьків і іноді навіть вигадує план помсти. Він вважає, що з ним чинять несправедливо. І він, найчастіше, правий. Так, можливо, дитина на якийсь час стане слухняною, але тільки зі страху перед мамою або татом. А не тому, що він у кутку, після шмагання ременем або позбавлення гаджетів щось там усвідомив.
- Ще один мінус подібних покарань: часто діти, яких били чи карали мовчанням, постійно позбавляли улюблених речей, принижували, у дорослому віці не хочуть спілкуватися зі своїми батьками та майже не дзвонять. Що вже казати про довірчі стосунки. Ці діти також не дуже успішні в житті і страждають від багатьох комплексів.
Як карати дитину у 3, 5, 7 років і далі: поради психолога
Добре, а як тоді карати дитину за погані оцінки? Порушення меж дозволеного? За непослух? Почнемо з того, що за оцінки карати не можна, прояв дитиною сильних емоцій, наприклад, гніву теж. Якщо син чи дочка погано навчаються, потрібно шукати справжню причину, а не карати за оцінки.
Як покарати дитину за непослух чи провину? Які ж методи працюють?
- Природне покарання. Що це? Метод коли дитина відчуває на собі реальні наслідки свого вчинку. І розуміє, що наступного разу краще послухатись батьків, якщо вони попереджають про щось. Наприклад, син бавився з тарілкою супу, грав за обіднім столом і облився. Сидить мокрий суп на підлозі. Однак мама має бути спокійною, вона не кричить і не кидається сама все витирати, що саме складне в цьому методі. Маля розуміє – бути облитим неприємно плюс мама дає йому ганчірку і він ще самостійно витирає розлитий суп, а потім сам перевдягається в сухе. Мама в момент вчинку лише констатує факт: «Ну що, сину, облився? Давай, йди за ганчіркою».
- Виховна розмова. Коли син набедокурил, варто з ним серйозно поговорити, з’ясувати мотив вчинку. Добре, якщо розмова виглядатиме не як нотація, а як шанобливий діалог. При цьому батьки свідчать, що вони засмучені. Такий метод, звичайно, не працює з малюками, які поки що не можуть аналізувати свої вчинки.
- Заборони з поясненнями та альтернативою. Неприйнятне поведінка припиняється, далі йдуть пояснення чому і альтернатива. Іноді батьки запитують — як карати дитину за 2 роки? Якщо завинив такий малюк, то замість довгих пояснень, просто не допускайте подібного надалі. Адже на дитину, якій немає року чи двох, ще поки що ніякі покарання вплинути не здатні. Він тягнеться до забороненого, щоб вивчати світ, тому прибирайте це із його зони доступу. Якщо він не слухається і, наприклад, біжить на дорогу, суворо припиняйте і кажіть кодове слово: «Небезпечно! Стоп!». Слово «Не можна!» працюватиме гірше, тому що дитина чує його частіше від різних людей.
Жорсткі покарання вам ніколи не допоможуть з дітьми незалежно від віку. Потрібно постаратися встановити контакт із дитиною та завжди домовлятися про важливі речі. Будьте прикладом для нього та стійко переносіть вікові кризи. Роль матері дуже важлива в житті кожної людини, якщо ви намагатиметеся зрозуміти почуття дитини, вона це обов’язково оцінить.
Проводьте з дитиною більше часу, станьте для неї авторитетною дорослою, тоді й проблем із послухом стане менше. Приїжджайте до нашого Літнього Табору, який організований Тренінговим Центром Психолога, разом з дітьми, і ви навчитеся краще розуміти один одного. А також заходьте в розділ нашого сайту «Діти та батьки» , тут ви знайдете рекомендації щодо сучасних методів виховання.
Мамочки, розкажіть, а як ви зазвичай караєте своїх дітей, всі коментарі анонімні.
