«Та ти сексуальний маніяк якийсь!» — жартома кажете ви коханому чоловікові, коли він пропонує усамітнитися в спальні втретє за день. А чи можна вважати сексоголіком кожної людини із високим лібідо? Чому психологи впевнені, що сексоголізм — це проблема, але ніяк не привід для гордості? Що робити, якщо сексоголізм торкнувся вашого партнера, і як допомогти йому впоратися із цією залежністю?
Сексоголізм – це норма чи привід для тривоги?
Що таке сексоголізм? Це синонім високого лібідо чи все ж таки психічне відхилення? Психологи-сексологи та фахівці в галузі психіатрії схиляються до другого варіанту, прирівнюючи сексоголіків до наркоманів та інших залежних. А чи згодні ви з ними? Поділіться своїми міркуваннями щодо цього в коментарях.
Щодо мене, то я повністю солідарний з колегами, і зараз поясню чому. Коли ми говоримо про високе лібідо, то маємо на увазі, що чоловік або жінка кохається часто, і з одним партнером. У випадку із сексоголіками партнер щоразу має бути новим. Любовні зв’язки у такої людини продовжуються не довше кількох годин, після чого виникає потреба у пошуку нового «тіла».
Чому я так грубо висловився? Саме так сприймається сексоголіками кожен новий партнер. Той, з ким вони зараз перебувають у ліжку, стає лише інструментом для досягнення мети — як іграшка з магазину для дорослих, яку забирають у комод, отримавши довгоочікувану розрядку.
Чи небезпечні сексоголіки?
Чомусь вважається, що люди з цим відхиленням не становлять небезпеки для оточуючих. Вони не можуть завдати комусь фізичних страждань, як це часто відбувається з алкоголіками та наркоманами. І все-таки поведінка хворої на сексоголізм людини нервує. Коли близьким треба перейматися?
- Статеві контакти становлять небезпеку для людини, оскільки він перестав замислюватися про запобігання ЗПСШ.
- Хвороба відсунула на другий план сім’ю, друзів, роботу та захоплення.
- Не отримуючи бажаного, сексоголік починає поводитися агресивно стосовно оточуючих чи, навпаки, впадає у депресію.
- Захворювання негативно впливає значні сфери життя. Наприклад, чергове сексуальне листування загрожує йому звільненням.
Чи потрібне сексоголікам лікування?
Як лікувати сексоголізм, та й чи потрібно це робити? Ще кілька років тому лікарі були впевнені, що такий діагноз потребує призначення ліків. Наразі думка фахівців змінилася, і на перший план виходить не сама хвороба, а причини, що породили сексоголізм.
Допомога психіатра потрібна тільки в тих випадках, коли з’ясовується, що сексоголіком людина стала через психічний розлад.
Наприклад, на прийомі лікар визначає, що пацієнт страждає від БАР – захворювання, при якому чергуються маніакальні та депресивні епізоди. Будучи у збудженому стані, людина не знає, куди виплеснути надлишок енергії, і займається сексом, не контролюючи себе.
В інших випадках ефективні психологічні методи боротьби з сексуальними проблемами
Люди часто стають сексоголіками через низьку самооцінку чи проблеми з батьками. Допоможе досвідчений психолог, який з’ясує першопричину розладу та пропрацює душевну травму разом із клієнтом.
Що ви можете зробити особисто ви?
У рубриці «Кохання та секс» на офіційному сайті ТЦ Психолога я багато говорю про важливість розмов на інтимні теми. Ця порада дам вам і зараз. Сексоголіку – особливо вже встав на шлях лікування – дуже важливо мати надійний тил у вигляді друзів і люблячої сім’ї. Забезпечити дорогу людину таку потужну підтримку ви завжди зможете, якщо пройдете мій онлайн-курс «Секрети жіночого щастя». На ньому я розповідаю дівчатам, як прокачати емпатію, навчаю навичкам спілкування з протилежною статтю та побудові гармонійних стосунків.
Ще один працюючий прийом полягає в тому, щоб довести сексоголіку, що йому може бути дуже непогано в ліжку з вами. У статті «7 найгарячіших чоловічих сексуальних фантазій» я наводжу приклади чоловічих еротичних мрій, про які вони навряд чи розкажуть своїм партнеркам. Втілить одну з цих мрій у життя і подивіться, який ефект вона справить на коханого!
А ви знайомі із сексоголіками? Як думаєте, у чому причина їхньої залежності?
