Про психоаналітичну теорію Фрейда чув кожен, хто цікавиться психологією. Вона зародилася на початку ХХ століття та привернула до себе пильну увагу вчених. Серед її прихильників виявився і Карл Густав Юнг, який згодом став не лише послідовником та учнем Фрейда, а й його близьким другом.
Але їхня співпраця тривала недовго. Незважаючи на те, що Юнг розділяв теорію психоаналізу Фрейда, він продовжив розвивати її у своєму напрямі. Робоча і дружня спілка розпалася, але з’явилося нове вчення — юнгіанський психоаналіз.
Де не зійшлися два великі психологи? У чому виявилася новизна вчення Юнга і наскільки вона актуальна сьогодні?
Суть юнгіанського психоаналізу
Юнг не відмовлявся від психоаналізу Фрейда, але вирішив його доповнити. За його вченням несвідоме має як індивідуальну складову, і колективну. В ідеалі між ними має дотримуватися рівноваги, і тоді людина почувається комфортно. Але при виникненні складнощів чи проблем, психіка виходить із цього становища, і з’являються комплекси. Вони несуть сильний заряд із інформацією, яку наша свідомість витісняє у сни, фантазії, емоції. Якщо вдається її зрозуміти та встановити над комплексами контроль, то проблеми людини вирішуються.
Юнгіанський психоаналіз включає такі елементи:
- Теорію, засновану на типах особистості. Їх визначають два види схильності у поведінці – інтроверсія та екстраверсія, і 4 основні функції: відчуття, інтуїція, почуття та мислення.
- Дві психічні сфери існування людини: свідомість та несвідоме. Модель несвідомого Юнг розробив виходячи з типізації особистості і запровадив поняття архетипів.
- Процес індивідуації особистості та її структуру. Вона базується на архетипах: Персона, Мудрець, Аніме, Тінь, Анімус, Самість, Бог.
Чим відрізняється юнгіанський аналіз класичного психоаналізу?
Якщо розглядати принципи роботи психоаналітиків різних шкіл та течій, то можна знайти багато спільного. І все-таки у своїй практиці і аналітичні психологи, і гештальт-терапевти, і прихильники класичного психоаналізу спиратимуться на ті постулати, які найбільше відрізняють їх один від одного. Хоча сучасні дослідження виявили важливу закономірність: психотерапія показує добрий результат, незалежно від напрямів та методик, за якими проводилося лікування.
Якщо намагатися відповісти на питання, чим юнгіанський аналіз відрізняється від психоаналізу Фрейда, можна виділити такі тези:
- У класичному психоаналізі вважається, що нездатність керувати сексуальною енергією та неможливість отримувати задоволення з дитячого віку замикає образи всередині нас і може провокувати невротичні реакції. Для послідовників Фрейда лібідо визначало і думки, і переживання, і мотивацію у вчинках людини.
- Юнг не виділяв пригніченої сексуальності як головну причину формування неврозів. Такий підхід він вважав надто механічним. Його вчення мало кілька містичний характер, де більшого значення надавали архетипам. Юнг вважав основною причиною появи неврозів – відтворення у свідомості людини архаїчних переживань, несумісних із нинішньою реальністю.
- Фрейд бачив у будь-якому прояві несвідомого — приховані, пригнічені сексуальні бажання, які приходять у свідомості людини, вимагаючи втілення. За його теорією сни і фантазії — символічна інформація з несвідомого, яку потрібно правильно інтерпретувати. Існували ціла система символів, що використовується для пояснення видінь. Юнг вважав сни та галюцинації не шифром, а каналом для зв’язку з несвідомим. Він проти однозначного трактування снів. Вважав, що символічні образи, які приходять до людини, передають не лише інформацію про минуле, а й можливе майбутнє.
Техніки юнгіанського психоаналізу
- Активна уява. Ця техніка ґрунтується на породженні символів, які вставляються у свідомі та несвідомі процеси. Людині пропонується перевернути образи зі своїх снів та фантазій та простежити їх розвиток у вигаданому продовженні історії. Це дозволяє пацієнту вжитися в образи, зрозуміти їх значення та включити контроль над ними.
- Метод ампліфікації. У цьому вся методі перше місце виходять асоціації та інтерпретації символів. Пацієнту слід розглянути картину, об’єкти культури та міфології. Потім виділити окремі образи та запропонувати власну інтерпретацію побаченого.
- Аналіз сновидінь . Юнгіанський аналіз мав на увазі можливість інтеграції та рефлексії змісту снів у реальні життєві процеси. При цьому передбачалося як об’єктивне, так і суб’єктивне трактування сновидінь. Теоретично Юнга сни — прояв несвідомого, яке прагне донести до людини важливу інформацію. Але бачити у кожному образі зі снів певний символ невірно. Необхідно враховувати культурне та духовне середовище сновидця та використовувати їх значення при трактуванні.
- Пісочна терапія . Для цієї техніки використовувалися резервуар синього кольору, наповнений піском, і фігурки людей і тварин з різних епох, що позначають різні символи. Пацієнту пропонувалося створити власну модель світу, що призводить до гармонії свого внутрішнього змісту.
