З роками фізичні можливості людини змінюються: з безпорадного немовля він виростає на сильного і здатного дорослого, а потім перетворюється на слабкого старого. А що відбувається із психікою? Вона теж не залишається статичною та зазнає змін. Закономірності вікового розвитку психічних функцій вивчаються окремим напрямом психології. Вона відстежує розвиток особистості та співвідносить його з віковими трансформаціями. Що стоїть за визначенням «вікова психологія»? Якими проблемами займається та які інструменти використовує?
Що вивчає вікова психологія людини?
Вікова психологія – напрям психологічної науки, що займається вивченням перетворень психіки людини, змін її поведінки та особистісних якостей протягом життєвого шляху. Основна відмінність з інших напрямів у цьому, що вона зосереджена динаміці розвитку. Предметом вікової психології виступають тенденції, закономірності, що забезпечують розвиток; об’єктом – психіка людини у різних вікових станах.
Головним завданням вікової психології є формування моделі розвитку індивіда, яка відображатиме особливості існування у будь-якому віці.
Вікова психологія вивчає:
- етапи перетворення особистості та їх послідовність;
- фактори, що впливають на індивідуальність;
- особливості навчання та освоєння навичок на різних життєвих етапах.
Вікова психологія перетинається із психологією розвитку. Ці дві області тісно примикають одна до одної.
Вікова періодизація у психології
Розроблено різні підходи до опису процесу формування особистості. У психології прийнято вважати, що під впливом певних причин перебіг внутрішніх трансформацій може як прискорюватися, і уповільнюватися. Так формуються вікова періодизація — зміна життєвих етапів, у яких психічний розвиток людини зазнає серйозних змін. Дискретні періодизації ділять на 3 групи:
- за зовнішнім фактором,
- за внутрішнім фактором,
- на підставі обраної ознаки.
У сучасній психології виділяють такі періоди вікового розвитку на формування особистості:
- Період новонародженості (до двох місяців після народження). Характеризується першою психологічною кризою у житті дитини. Відбувається адаптація до зовнішнього світу. Закінчується – появою «комплексу пожвавлення».
- Немовля (2-12 місяців). Характеризується активним розвитком рухових навичок. На цьому етапі дорослішання відзначається становлення сприйняття деяких видів пам’яті, а до закінчення періоду — сенсомоторного інтелекту.
- Раннє дитинство (1-3 роки). Вікова психологія цього періоду зосереджена на ігровій діяльності та розвитку дрібної моторики. Йде активне формування та відтворення пасивної мови.
- Дошкільний період (3-7 років). З’являється потреба у спілкуванні та спільних іграх. Формується здатність приймати себе через чужу оцінку. До кінця періоду закладається здатність розмірковувати, вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки.
- Молодший шкільний вік (7 – 11 років). У цьому віці ігрова діяльність змінюється навчанням. З погляду психології цей етап вважається стійким та спокійним. У дитини розвивається самоконтроль, старання, працьовитість.
- Підлітковий період (11 – 14 років). Відбуваються психологічні та фізичні зміни на тлі гормональної перебудови в організмі. Одночасно посилюється прагнення самостійності, прояву незалежності, але падає самооцінка і упевненість у собі. Посилюються внутрішні переживання. Психологія вважає період пубертату найскладнішою віковою кризою. У підлітків активно розвиваються інтелектуальні та творчі здібності.
- Юність (15 – 23 роки). Закладається система власного світогляду та переконань, молоді люди починають критично оцінювати свої думки та дії, планувати життя у перспективі.
- Зрілий вік (30 – 60 років). Найактивніший період у житті. Людина займається професійною реалізацією, шукає власне покликання. У цей період найчастіше люди одружуються і заводять дітей. З’являється усвідомлена готовність до материнства чи батьківства . У 30 – 40 років настає пік творчої діяльності.
- Літній вік (60 – 75 років). Починаючи з цього вікового етапу відбувається згасання фізичної активності. Часто переживається психологічна криза через припинення трудової діяльності. Відбувається зниження чутливості.
- Старість (75 – 90 років). Стають помітними порушення пам’яті, знижується бажання спілкуватися, відчувається занепад емоційного тла.
- Довгожительство (понад 90 років).
Для кожного з цих етапів періодизації передбачено окремий розділ вікової психології, в якому описуються найскладніші моменти особистісного розвитку, вікові кризи, з якими може зіткнутися людина, та способи їх подолання.
Основні методи дослідження у віковій психології
Методи дослідження вікової психології було взято з інших суміжних напрямів. Основними з них є:
- Спостереження. Оптимальний метод роботи з дітьми дошкільного віку. Запорукою якості отриманих даних – регулярність проведення та його ретельне планування.
- Експеримент. Це чудовий метод для використання у роботі з дітьми. Він дозволяє спрогнозувати та викликати саме ті процеси та ситуації, які хотілося б дослідити.
- Тестування. Застосовується переважно у роботі зі школярами. Легкий, швидкий та інформативний збору даних.
- Розмова. Цей метод полягає у отриманні відповіді на необхідне питання при особистому спілкуванні з дитиною.
- Аналіз продуктів діяльності. Цей метод базується на аналізуванні робіт конкретної людини. Для висновків про відповідність розвитку дитини віковим нормам у психології застосовується принцип єдності свідомості та діяльності: через її малюнки, вироби та тестові роботи фахівець може зробити висновок про психологічний стан.
Більшість методів дослідження, які застосовуються у віковій психології, є дослідницькими. В результаті їх проведення можна отримати необхідну інформацію, нові факти та закономірності.
Якщо у вас залишилися питання щодо тем вікової психології та психології розвитку, то відповіді можете знайти у статтях нашого блогу «Психологія» . Вони докладно розглядаються психологічні особливості людей різного віку: обговорюються питання сімейної психології, даються рекомендації щодо виховання та навчання дітей, розповідається про вікову психологію людей похилого віку.
