Які асоціації виникають, коли ви чуєте вираз «важка дитина»? Неслухняний, істеричний, свавільний, некерований, невихований — список можна продовжувати довго. Чому діти потрапляють до категорії важких? Давайте розберемося.
Важка дитина: яка вона?
У поняття «важка дитина» вкладаються різні значення. У самому загальному плані психологія визначає його як дитину, яка потребує особливого підходу, особливого ставлення, особливої уваги. Відбуватися це може у різному віці з різних причин.
Характерні ознаки, якими можна зрозуміти, що перед вами складна дитина, психологія описує так:
- невміння контролювати свою поведінку;
- нездатність правильно реагувати на свої та чужі емоції;
- невміння вести себе у громадських місцях;
- недотримання норм поведінки у дитячому садку чи школі;
- відсутність адекватної реакцію зауваження дорослих;
- часті істерики та ін.
Важкі діти не слухаються батьків і викликають роздратування у оточуючих. Психологія наголошує на труднощі їх спілкування з іншими дітьми. Складні діти не мають друзів, їхня психологія не орієнтована на встановлення міцних дружніх відносин.
Чому дитина стає складною?
Психологія виділяє такі основні групи причин появи важких дітей:
- діти із складними порушеннями розвитку;
- батьківські помилки у вихованні та побудові відносин з дітьми ;
- дитячі кризові ситуації
Психологія дітей зі складними вадами розвитку, такими як СДВГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності), ЗПР (затримка психічного розвитку), РАС (розлади аутистичного спектру), психічні захворювання потребує комплексного підходу та взаємодії медиків, психологів, педагогів та батьків. До цієї групи причин психологія відносить виникнення важких життєвих ситуацій із залученням до них дітей, і навіть психологічних травм і стресів.
До батьківських помилок у вихованні належать:
- Вседозволеність — потурання всім бажанням та примхам дитини. Таке ставлення часто спостерігається у сім’ях з єдиною чи довгоочікуваною дитиною.
- Відмова від покарань та відсутність відповідальності за свою поведінку з боку дитини.
- Надмірна опіка з боку дорослих. Численні та часто необґрунтовані обмеження викликають у відповідь прагнення їх порушити.
- Негативний приклад батьків.
- Відсутність єдиного підходу до виховання батьків.
- Зняття батьками з себе відповідальності за виховання — нехай виховують дитячі садки та школи, а ми працюємо.
Дитячі кризові ситуації виражаються:
- у спробах привернути до себе увагу дорослих – зробити те, на що батьки відразу звернуть увагу, наприклад, закотити істерику, побитися, нагрубити тощо;
- у прагненні влади над батьками та виконанні своїх бажань — характерно у періоди вікових криз, наприклад, у дошкільний період ;
- у прагненні помститися — так проявляються реакцію образи з боку дорослих;
- у страху невдач — звідси відмови від участі у колективних заходах тощо.
Важка дитина вимагає насамперед розуміння та уваги з боку батьків. Психологія виховання ґрунтується на тому, що всі зміни мають починатися з дорослих та поступово вбудовуватися у взаємини з дітьми. В основі цих взаємин лежить беззаперечна любов батьків до своєї дитини, прийняття її особливостей, підтримка у складних ситуаціях.
Якщо батьки не можуть впоратися самі, допоможе може прийти психолог. Психологія бачить основи роботи із важкими дітьми насамперед у прагненні батьків налагодити нормальний контакт із дитиною. Фахівець порадить книги з психології про важких дітей.
