У суспільстві люблять слухняних дітей, тих, хто не за роками розумний, зібраний та серйозний. Такі діти не докучають батькам, самостійні та готові підтримати у скрутну хвилину, навіть якщо самі зовсім малі.
У цих випадках має місце парентифікація. Що це таке та в чому її небезпека? Як парентифікація може позначитися життя дитини у дорослому віці?
Парентифікація: що це означає?
Парентифікація в психології – це несвідоме перенесення дорослою людиною відповідальності за свої рішення на дитину. У таких сімейних відносинах роль головного члена сім’ї перекладається на дітей. Парентифікація виникає через те, що порушується основний закон психології: приймати емоції у тих, хто молодший за нас, а просити підтримки, ділитися переживаннями і консультуватися з тими, хто досвідченіший, старший.
Коли батько внутрішньо не зміг подорослішати, охоче шукає того, на кого зможе скинути свою ношу проблем. У такої поведінки може бути багато причин:
- психотравма;
- насильство чи загроза життю;
- розлучення батьків ;
- психічні відхилення, психопатії;
- залежності.
Іноді такі дії у дорослому житті пояснюються тим, що його батьків свого часу також виховували зручними. Вони не повинні були:
- відволікати та заважати дорослим;
- вередувати і бунтувати;
- вимагати допомоги у навчанні чи вирішенні шкільних справ;
- ухилятися від домашніх обов’язків, допомоги з молодшими братами та сестрами.
З віком такі діти не вміють ділитися своїми переживаннями та труднощами ні з батьками, ні з іншими досвідченими людьми, тому що їхні почуття нехтували. Вони починають придушувати їх природні прояви, пристосовуватись. При цьому емоційна сфера завмирає, зупиняється у розвитку і з роками сильно відстає від норми.
Це може вилитися в один із життєвих сценаріїв:
- Свою цінність така людина бачить виключно у допомозі іншим. Він стане батьком для всіх, опікуючи і приймаючи кожного, хто цього потребує. При цьому сам виявиться об’єктом для використання та маніпуляцій.
- Від надлишку відповідальності в дитячому та юнацькому віці людина захоче «побути дитиною», коли піде від батьків. У дорослому житті він шукає того, хто зможе вирішувати його проблеми так само, як він вирішував чужі в дитинстві. Цілком можливо, що такою опорою стане його дитина.
Парентифікація найчастіше виникає у стосунках «мати – дочка». Жінки емоційніші, вони сильніше прив’язані до батьків . Дівчаток частіше й у більшому обсязі залучають до ведення домашнього господарства, догляду за молодшими дітьми. У них сильніше розвинена емпатія та відповідальність.
Парентифікація: наслідки
Та відповідальність, яку перекладають батьки при парентификации на дочку чи сина, непосильна для дитячої психіки. Вона буквально калічить дитячу особу. На парентифікацію можуть вказувати такі симптоми:
- дитячі істерики;
- захворювання, яке важко ідентифікувати та вилікувати;
- уникнення зайвих контактів;
- проблеми у спілкуванні з однолітками;
- знижена емоційність, пригніченість;
- суїцид, якщо дитина не впоралася з покладеними обов’язками.
Парентифікація: як виправити?
Основа для нормальних дитячо-батьківських відносин – це кохання та обмін емоціями без зайвих перешкод. Якщо він був порушений, і від цього страждає життя людини, слід звернутися до психолога. Існує багато методів, які дозволяють допомогти і батькові-сироті, і дитині, що занадто рано подорослішала. З парентифікацією працюють:
- психоаналіз;
- транзактний аналіз;
- арт-терапія;
- гештальт-терапія.
У процесі психотерапії важливо усунути всі перепони, які заважають виростити емоційну сферу усвідомленого Дорослого. Це дасть можливість відчути себе на своєму місці та наповнити внутрішньої дитини безпосередністю, радістю та позитивом. Докладніше про методи та школи психотерапії можна дізнатися на нашій програмі навчання. На заняттях ви познайомитеся з основними інструментами, які використовує кожен із напрямків та навчитеся застосовувати їх у своїй роботі.
