З народженням третьої дитини сім’я вважається багатодітною. Тепер дітей більше, ніж батьків, і починається суперництво за їхню увагу. Найбільше його нестачу відчуває середній малюк. Він уже підріс, і від нього чекають на самостійність. Але ще не настільки дорослий, щоб бути як старший, і почуватися з ним нарівні. Чому так важко бути середньою дитиною у сім’ї?
Що таке синдром середньої дитини?
Синдром середньої дитини – це психологічний дискомфорт, який відчувають діти, народжені між старшим та молодшим сиблінгами. Він проявляється у підвищеній ревнощі до батьків, низької самооцінки, вразливості та ізоляції від зовнішнього світу.
Старша дитина – первісток, на якого покладаються найбільші надії та очікування батьків. Часто у ньому лежить відповідальність інших дітей, нею вони дорівнюють.
Третя дитина завжди малюк. До нього батьки ставляться з більшою ніжністю та меншою вимогливістю, незалежно від віку.
Середня дитина почувається буфером між ними. Він позбавлений авторитету старшого, але щодо нього пред’являються такі самі вимоги. Йому складно знайти місце у сім’ї та усвідомити свою роль. Таке становище і визначає синдром середньої дитини. У психології його пов’язують із такими проблемами:
- Складність у самоідентифікації. Середня дитина не має навичок старшого та привілеїв молодшого. Часто речі, якими він користується, дістаються від першої дитини та швидко переходять до останньої. У нього немає того, що визначає його інтереси та захоплення. Вони відсуваються другого план.
- Погана поведінка . Середні діти найчастіше схильні до порушення правил. Вони можуть відмовитися самостійно їсти або одягатися, вимагаючи підвищеного піклування батьків. Буває і навпаки: намагаються стати бездоганними. Завжди слухаються і погоджуються зі старшими, прагнуть найкраще вчитися і бути корисними членами сім’ї.
- Складнощі у навчанні. Боротьба батьківську увагу обертається проблемами у навчанні. Дитина може демонструвати категоричне небажання засвоювати нову інформацію та навички.
- Прояв психосоматики. Відчуваючи брак батьківської уваги, дитина прагне захворіти. У разі вся мамина турбота посідає нього, на відміну повсякденного життя. Також прагнення ідеальності може сприяти появі фобій, тривожності, енурезу, тиків.
Негативні наслідки синдрому середньої дитини
Психологічні травми, які дитина отримує у дитинстві, переходять із нею і у доросле життя. Вони можуть мати позитивні наслідки. Наприклад, середні діти швидше пристосовуються до будь-яких умов життя, мають гнучке мислення. Але мінусів набагато більше:
- Дитина росте боязкою, вразливою, відмовляє собі у всіх радощах, задовольняється малою і не розкриває потенціал.
- Постійно змагається з усіма, що часто закінчується розчаруванням та незадоволеними бажаннями.
- У дорослому житті залишається залежно від батьків, бажаючи стати тією єдиною дитиною, якій дістанеться вся допомога та турбота.
- Від свого партнера вимагатиме підтвердження того, що його все ще люблять , постійно відчуваючи терпіння на міцність.
Допомога дітям із синдромом середньої дитини
Якщо ви помітили, що вашій середній дитині дійсно психологічно складно існувати в сім’ї, потрібно це виправляти. Ви не можете вплинути на його місце між сиблінгами, але здатні якісно змінити взаємодію з ним.
Як ставитися в сім’ї до дитини із синдромом середнього, щоб допомогти його подолати:
- Спрямовуйте суперництво в позитивне русло. Навіщо змагатися за увагу в сім’ї, якщо можна підтверджувати свою перевагу у спортивних змаганнях? Корисно знайти дитині командний вид спорту, в якому вона і відчує себе частиною спортивної родини, і зможе поборотися, підтвердивши свої сили.
- Розвивайте таланти дитини. Вони є у кожного малюка. Якщо вдасться знайти той вид діяльності, в якому він зможе досягти успіху, його помітять. Це забезпечить потік похвали та слів гордості з боку батьків. А саме цього йому найчастіше не вистачає.
- Вигадати для середньої дитини особливу місію. Нехай буде завдання, з яким може впоратися в сім’ї лише він. Це дозволить йому краще зрозуміти свою роль і відчути свою значущість.
Але щоб ці завдання батьки змогли здійснити, їм важливо самим підтримувати свої ресурси та бути сповненими позитивних емоцій. Якщо ви відчуваєте, що батьківство приносить лише втому та роздратування, вам потрібна допомога психолога.
