Колись усі діти виростають та залишають батьківську хату. Син чи дочка їдуть навчатися в інше місто, створюють свої сім’ї. Момент початку самостійного життя дітей стає черговою психологічною кризою для батьків. У психології його називають синдромом спорожнілого гнізда. Він негативно позначається на емоційному та психічному стані людей і може призвести до депресії чи розпаду сім’ї. Які симптоми йому притаманні та як легше пережити кризу порожнього гнізда, розповімо у цій статті.
Коли виникає синдром покинутого гнізда?
У психології синдром порожнього гнізда перестав бути діагнозом. Це цілий комплекс емоцій, в якому можуть бути:
- розгубленість,
- почуття внутрішньої порожнечі,
- Сум,
- підвищена тривожність,
- почуття самотності,
- втрата віри у майбутнє
Коли діти йдуть від батьків жити самостійно , покинутий будинок нагадує їм порожнє гніздо, оскільки створюється відчуття завершеності сімейних стосунків.
Особливо тяжко цю кризу переживають жінки. Для появи хворобливого стану вони мають кілька причин:
- нема про кого більше дбати;
- зміна звичного способу життя;
- хвилювання за дитину, неможливість контролювати її дії;
- надлишок зайвого часу через відсутність особистих інтересів, які пов’язані з дітьми.
Що ускладнює перебіг синдром розореного гнізда:
- Криза середнього віку. Зазвичай діти готові до самостійності, коли їхнім батькам 38-45 років. Якщо синдром порожнього гнізда потрапляє цей вік, він накладається на особистісний криза, який супроводжують переосмислення життєвих цінностей, сумніви у правильності вибору та прийнятих рішень. Позбавлення батьківських обов’язків може спонукати до думок про непотрібність і призвести до депресії.
- Гормональна розбудова. Після 45 років в організмі жінки виявляються перші ознаки згасання репродуктивної системи, стають помітними вікові зміни у зовнішності. Вона відчуває страх старості, що насувається.
- Загроза розлучення . Коли діти їдуть із дому, стосунки між батьками змінюються. Якщо в шлюбі подружжя трималося разом тільки заради дітей, то з їх відходом стає непотрібним одне одному. Виникають роздратування, нерозуміння, конфлікти і шлюб розпадається.
Як впоратися із синдромом спорожнілого гнізда?
У психології існують різні точки зору щодо того, у що може вилитися синдром спорожнілого гнізда.
Деякі експерти як наслідки такого стану вказують розвиток депресії, неврозів та ментальних розладів. Інші бачать у «спустілому гнізді» нові точки зростання для батьків, можливість реалізувати відстрочені плани, спробувати себе в інших сферах діяльності.
Але якщо синдром порожнього гнізда затягнувся і приносить страждання, то треба не чекати спонтанного дозволу, а шукати способи його подолання. Що може допомогти у цьому:
- Дозволити собі негативні емоції. Сум через розлуку з дитиною — нормальне почуття, яке потрібно прожити, а не заганяти всередину себе.
- Побачити у дитині особистість. Ви його виростили, допомагали та оберігали довгі роки. Тепер він став окремою дорослою особистістю зі своїми інтересами та бажаннями, і чекає від вас поваги та прийняття.
- Зайнятися самореалізацією. Батьківство забирає багато часу та ресурсів. Коли діти залишають будинок, саме час згадати все те, що ви відкладали на потім.
- Звернути увагу на чоловіка. Намагайтеся підтримувати одне одного, знайти щось нове та цікаве в людині, яка довго прожила з вами. Можна зайнятися спільною справою, влаштовувати романтичні побачення.
- Завести домашнього улюбленця. Часто таку пораду дають психологи одиноким батькам, які переживають синдром спорожнілого гнізда. Це дозволить не лише застосувати свою турботу та ласку, а й знайти нових знайомих, розширити коло інтересів.
- Залишатися на зв’язку. Зараз існує багато можливостей підтримувати спілкування, навіть коли діти їдуть далеко. Можна вигадати традиції спільного відпочинку чи проведення свят, де вся родина збиратиметься.
