Багатьом поняття «самоствердження» асоціюється зі приниженням і образами інших, надмірним завищенням своєї значимості. Але це лише одна із його сторін. Є у самоствердження і позитивні функції, які корисні у розвиток особистості. Хочете дізнатися більше про них і зрозуміти, чому людині необхідно самостверджуватись? Тоді читайте цю статтю.
Самоствердження: що це таке?
Самоствердження — це бажання людини продемонструвати свою цінність, значущість, досягти суспільного визнання та схвалення дій. Якщо особистості притаманні такі якості, як воля, прагнення успіху, усвідомлення власної цінності, то в неї виникає необхідність самостверджуватись. У піраміді Маслоу цей п’ятий ступінь, який досягається після задоволення основних фізичних і психологічних потреб. Для її підкорення одні обирають шлях самореалізації та вдосконалення, а іншими рухають марнославство та незадоволені амбіції .
Щоб самостверджуватись необхідно:
- взаємодіяти із соціумом;
- сформувати “Я – концепцію”;
- розставити пріоритет у своїх потребах та цінностях;
- вибрати ефективну тактику поведінки;
- мати почуття власної гідності.
Причина виникнення здорового самоствердження — бажання бути прийнятим суспільством і набути внутрішньої гармонії. Воно досягається за рахунок саморозвитку та самовдосконалення особистості.
Вперше прагнення самоствердження проявляється в дитини на 3 – 4 роки. У цьому віці хочеться, щоб дорослі зважали на дитячу думку, прислухалися до неї. Для дитини важливо виявити свою унікальність та заявити про себе. Батькам потрібно оточити малюка увагою, турботою, забезпечити безпеку. Якщо дитина відчуває дефіцит цих почуттів, то він виникає неприйняття самого себе. У дорослому віці нестача участі та любові стає основною причиною, чому люди самостверджуються за рахунок інших. Так вони вибудовують психологічний захист від болючих взаємин.
Види самоствердження
Виходячи з причин і цілей, що спонукають, виділяють такі види самоствердження:
- Конструктивний. Механізм конструктивного самоствердження особистості базується на прагненні рости над собою. Це відбувається за рахунок осмислених змін, які зміцнюють власне «Я», забезпечують особистісне зростання та життєвий досвід. При цьому людина не тільки посилює свою особистість, а й здатна гідно оцінити досягнення оточуючих.
- Домінуюче. Сюди зараховують самоствердження за рахунок інших. Воно асоціюється з агресивною поведінкою, демонстрацією ворожості та прагненням до придушення. Мотивацією такої поведінки є самопіднесення.
- Самозаперечення. Основна проблема цього виду самоствердження в тому, що в процесі надаються особисті інтереси та бажання. На перше місце ставляться очікування соціуму. Відмова від своєї індивідуальності призводить до внутрішньоособистісного конфлікту, що виливається в неврози та депресію. Про ці захворювання ви дізнаєтесь із статей блогу « Психологія ».
- Наслідування. Окремий випадок самозаперечення. Людина вибирає кумира, зразок, який визнаний у суспільстві, і переносить його на себе.
- Самопридушення. Ця стратегія самоствердження проявляється у відмові від демонстрації себе та своєї індивідуальності. Повністю блокується можливість самореалізації та розвитку особистості. Виникає на тлі страхів, недовіри до суспільства, заниженої самооцінки, комплексу неповноцінності . Це нездорова позиція, і вона потребує роботи із фахівцем.
- Стратегія компенсації. Коли людині важко проявити себе в тій сфері, яка їй цікава, вона вибирає самореалізацію там, де їй легше досягти успіху. Ця тактика хоч і відноситься до здорових варіантів, але пов’язана з появою внутрішньої незадоволеності.
