Кожна людина має маски, якими він взаємодіє з соціумом. Ми граємо ролі фахівців, дітей, батьків, подружжя. Але як по черзі цих «фасадів» не втратити себе справжнього? Виявляється, втратити справжнє “я” можна ще в ранньому дитинстві! Як це відбувається і чим загрожує читайте у статті.
Справжнє та хибне «я» в психології
Теорія істинного та помилкового «я» була сформульована Дональдом Віннікотом — англійським психоаналітиком, фахівцем у віковій психології та дитячим психіатром. Приймаючи юних пацієнтів, він сформулював гіпотезу: при взаємодії дитини та значущого дорослого (батька чи опікуна), дитяча психіка формує не образ іншої людини, а систему взаємовідносин Я-Іншої. Тобто малюк сприймає себе через реальні чи вигадані ним стосунки з дорослим. В результаті це призводить до формування хибного “я” – своєрідного “фасаду”, за яким “ховається” справжнє “я”.
Чим відрізняється справжнє «я» від хибного? Згідно з Віннікотом, справжнє «я» — це спонтанна, природна реакція людини на те, що відбувається, завдяки якій вона почувається живою, справжньою, цілісною. Помилкове «я» – це захисна маска, яку можуть бачити оточуючі, але при цьому за нею часто ховається відчуття внутрішньої порожнечі.
Як формується “я”?
Щоб пояснити, як формуються та взаємодіють різні «я», Віннікот вводить поняття «досить хорошої матері». Досить хороша мати – це мати, яка допомагає дитині виробляти автентичний вияв себе. Її фігуру може замінити батько, бабуся, опікун — будь-який значущий дорослий, який доглядає дитину.
Народжуючись, дитина поводиться спонтанно. Але він має отримувати позитивну зворотну реакцію на свої дії. Розглянемо ланцюжок: немовля зголодніло — воно починає плакати (реакція справжнього «я») — у відповідь його годують, він відчуває задоволення. На думку психоаналітиків різних шкіл , це підкріплює його відчуття «всемогутності».
Але що, якщо малюк не отримає їжі та уваги? Через якийсь час він заспокоїться, але його психіка запам’ятає, що крик (прояв справжнього я) не допомагає отримати бажане. Почне формуватися хибне «я», за допомогою якого дитина спробує «догодити» значущому дорослому.
Завдання батьків оточити малюка турботою і підтримкою, щоб самосвідомість, що формується, проявлялася природним чином. Згодом дитина навчиться поступкам, компромісам та послуху без придушення своєї справжньої природи. Докладніше про формування дитячої психіки читайте у рубриці « Практична психологія ».
Що поганого у хибному «я»?
Хибне «я» формується у всіх людей для взаємодії із соціумом. Ми засвоюємо прийнятні норми поведінки та вчимося придушувати спонтанні прояви себе, якщо вони не доречні. То може хибне «я» не таке вже небезпечне?
Все залежить від того, в якому віці воно формується та наскільки пригнічує справжню самосвідомість. Якщо дорослий не створює підтримуюче середовище для дитини, це призводить до таких наслідків:
- Нерозуміння своїх потреб.
- Дитяча агресія .
- Втрата допитливості.
- Затримка розвитку.
- Проблеми у навчанні.
У дорослому віці це призводить до відчуття безглуздості існування, суїцидальних думок, запускає психогенну депресію.
Як знайти баланс між істинним та хибним «я»?
- Створити дитині підтримуюче середовище. У такому разі особистість формуватиметься правильно, що позбавить багатьох психологічних проблем у майбутньому.
- Ходити до сімейного психолога. При зіткненні з труднощами у вихованні дітей оптимальним рішенням буде звернення за допомогою до фахівця. Ходити на такі прийоми можна індивідуально, а можна разом із партнером та дитиною. Схема терапії та кількість сеансів залежить від запиту.
Якщо ви давно не дитина, але відчуваєте, що втратили себе справжнього, слід звернутися до психоаналізу.
