Кожна маленька дитина потребує безумовного батьківського кохання, а також постійної опіки, піклування та захисту. У більшості нормальних сімей так і відбувається: батьки люблять свого малюка та оберігають його від будь-яких життєвих неприємностей.
Але, на жаль, не всі батьки добре виконують свої функції батьків. Наприклад, в асоціальних сім’ях, де мати і батько п’ють чи вживають наркотики, діти дуже страждають від відсутності турботи, часто бувають змушені виборювати виживання і самостійно долати важкі життєві проблеми.
Втім, і в нормальних сім’ях далеко не завжди дитина отримує від батьків стільки уваги, скільки потрібно. Бувають і батьки, і матері, які настільки зайняті роботою та кар’єрою, що власних дітей майже не помічають. В результаті дитина почувається непотрібною, беззахисною і отримує важку психологічну травму, під впливом якої у неї формується так званий комплекс або синдром покинутої дитини.
Варіанти прояву комплексу у дорослому житті
Ця проблема супроводжує людини у дитинстві, а й у дорослому віці, і виявляється у вигляді важких порушень емоційної сфери. Людина, яка страждає на комплекс покинутої дитини, емоційно закрита від інших людей, нікому не довіряє і бачить навколишній світ ворожим і непривітним. Він не вірить у те, що хтось може його по-справжньому любити, а тому його стосунки з оточуючими складаються дуже непросто.
Залежно від того, наскільки сильний дух у такої людини, і чи має силу волі, прояв синдрому можливий у двох варіантах.
Перший варіант
Якщо це людина вольова, і якщо життєві обставини дозволили їй вибитися в люди, комплекс може зробити її жорстокою, байдужою та недовірливою. Така людина нікого не пускає в душу, а сподівається лише на себе та на свої сили. У роботі та в кар’єрі він може досягти багато чого, оскільки рухається до успіху напролом. Він ніколи не дозволяє собі бути слабким, але яких би він висот не досяг, у душі в нього постійно живе пережитий у дитинстві страх перед власною безпорадністю.
У коханні та у шлюбі закомплексована людина тримає партнера на великій психологічній дистанції та намагається домінувати. Справжніх, глибоких почуттів він боїться і уникає, тому відштовхує потенційних шлюбних партнерів своєю холодністю та жорсткістю.
Другий варіант
Якщо волі обмаль, і якщо життя склалося не дуже добре, то під впливом синдрому покинутої дитини людина може зламатися психологічно. У гіршому випадку, намагаючись втекти від дійсності та позбутися внутрішніх страхів, він стає алкоголіком чи наркоманом. У особистих відносинах проявляються хвороблива прив’язливість і нав’язливість, які є наслідком найсильнішого страху перед самотністю і непотрібністю.
Як бачимо, що перший, що другий варіант загрожує людині серйозними життєвими проблемами. Тому цього комплексу обов’язково потрібно позбутися. Звернутися за психологічною допомогою до досвідченого психолога – найправильніший варіант у подібній ситуації. Втім, з цим завданням, за бажання і старання, можна позбутися і самостійно.
Психологічні рекомендації для роботи над собою
- Повірте в те, що світ ставиться до вас дружньо, а не вороже . Життя прекрасне — і чим швидше ви зумієте відчути це і перейти з негативного сприйняття дійсності на позитивне, тим легше вам житиме.
- Навчіться довіряти людям . Якщо ваші батьки виявилися не дуже хорошими людьми, які часто залишали вас одного, це зовсім не означає, що всі люди погані. Зрозумійте, що навколо вас є багато чудових людей, які варті того, щоб з ними дружити, і на яких можна покластися у скрутну хвилину.
- Полюбіть себе . Дуже часто діти, яких недолюбили батьки, страждають від низької самооцінки та нелюбові до себе. Навчіться любити і приймати себе – в інтернеті можна знайти багато тренінгів, які допоможуть вам навчитися.
- Дозвольте собі любити і бути коханими . Не бійтеся любові і повірте в те, що на світі є призначена вам людина, яка вас не покине і не зрадить, і поряд з якою ви зможете стати по-справжньому щасливими.
