Про що мова? Людський мозок постійно обробляє величезний потік інформації. Сприйняти усвідомлено весь обсяг неможливо, тому ми виділяємо те, що входить у наші інтереси та допомагає швидше вирішити поставлені завдання.
До чого приводить? Такі ефекти у психології заважають об’єктивно сприймати дані, впливають прийняття рішень і спілкування. Результат може бути невинним і курйозним або відіграти вирішальну роль у долі.
Що таке психологічні ефекти
Психологічні (соціально-психологічні) ефекти – це стабільні, регулярно повторювані явища, що виникають у результаті взаємодії суб’єктів (особистостей, груп, спільностей) за певних умов. Вони простежуються закономірності, відбиваються міжособистісні характеристики відносин людей у соціальному середовищі, розкриваються особливості процесів спілкування та соціальних контактів.
Ефекти у психології вивчають багато фахівців, з їхньої основі вчені розробляють теорії та концепції. Люди, не пов’язані з наукою, помічають цікаві явища у повсякденному житті людської спільності та роблять власні висновки.
Розуміння психологічних ефектів допомагає краще осягнути природу індивіда, його сутність та особливості психіки. Застосування цих знань практично сприяє поліпшенню взаємовідносин з оточуючими, підвищенню якості життя, особистісному зростанню і саморозвитку.
Ефекти сприйняття у психології
Соціальна перцепція (чи соціальне сприйняття) – це образне сприйняття людиною себе, інших і соціальних явищ навколишнього світу. Образ існує лише на рівні почуттів (відчуття, сприйняття, уявлення) і лише на рівні мислення (поняття, судження, умовиводи).
Стандартні схеми чи ефекти сприйняття використовують усі люди:
Ефект первинності та новизни
Коли ми починаємо спілкуватися з раніше незнайомою людиною, велике значення має перше враження від знайомства, а при взаємодії з добре відомими нам людьми, що найбільше запам’ятовується, стане та інформація, яка буде отримана в самому кінці зустрічі.
Ефект ореолу
У психології його ще називають гало-ефектом чи когнітивним спотворенням. При взаємодії з людиною формується специфічна установка на основі нашого первинного враження про її особистість. Дуже часто ця думка ґрунтується на одній, нами ж приписаній, позитивній якості індивіда.
Найчастіше цей феномен проявляється у ситуаціях, коли є брак інформації про об’єкт сприйняття чи судження виникають щодо його моральних якостей. Зазвичай люди з явищами Ореола не мають достатнього часу та бажання детально розумітися на якомусь питанні – вони просто вірять у те, що бачать поверхово.
Ефект привабливості
Ми схильні переоцінювати якості симпатичної нам, зовні привабливої людини. Як приклад такого сприйняття можна навести коротку витримку з повісті Л. Н. Толстого «Крейцерова соната»: «Дивна річ, якою повною є ілюзія того, що краса є добро. Красива жінка каже дурниці, ти слухаєш і не чуєш дурниць, а чуєш розумне. Вона каже, робить гидоти, а ти бачиш щось миле. Коли ж вона не каже ні дурниць, ні гидоти, а красиво, то зараз запевняєшся, що вона диво як розумна і моральна».
Ефект переваги
Ми постійно переоцінюємо психологічні якості тих людей, які перевершують нас за якоюсь суттєвою ознакою. В якості критеріїв найчастіше виділяються два головні джерела інформації про людину: зовнішні атрибути (одяг, взуття, зачіска, відзнаки, ювелірні прикраси, нагороди, аксесуари, наприклад, годинник, сумка, ремінь та ін); зовнішня форма поведінки, спосіб подачі себе (як сидить, каже, ходить, жестикулює, реагує, куди дивиться тощо. буд.).
Ефект хорошого ставлення до нас
На суб’єктивному враженні про людину відбивається її ставлення до нас. Надмірно високо оцінюємо людей, яким симпатичні. Крім того, на формування образу іншого індивіда впливає його згода чи незгода з нашою думкою щодо того чи іншого питання.
Ефект проекції
Якщо співрозмовник нам приємний, ми готові приписати йому свої почуття, емоції, думки, гідності і навіть досвід, а людині, яка неприємна, – свої слабкості та недоліки. Наприклад, керівник, який не вміє систематизувати власну діяльність, знаходить у своїх підлеглих цю ж якість і відчуває роздратування.
Ефект середньої помилки
Як правило, ми намагаємося не дуже суворо оцінювати навіть найяскравіші особливості інших людей. Середній показник не дозволяє враховувати індивідуальні відмінності оточуючих. Це тенденція пом’якшувати оцінки найбільш яскравих особливостей іншої людини у бік середньої.
Ефект повного провалу
Не треба боятися зробити помилку, виглядати перед друзями непрестижно. Багато людей побоюються засудження з боку оточуючих. У деяких випадках невдачі позитивно впливають на ситуацію і на взаємини – завдяки провалу підвищується наша привабливість для іншої людини.
Ще один відомий ефект у психології – вплив повного провалу, який робить наші помилки корисними.
Нам ближче люди, які теж іноді припускаються помилок, ті ж, хто ніколи не робить помилок, здаються нам менш привабливими. Бездоганність та досконалість насторожують оточуючих, сприяють збереженню дистанції. Промахи, навпаки, демонструють, що ніщо людське нам не чуже. Шанс на перемогу має ті, хто не приховує свої недоліки.
Соціальний психолог Еліот Аронсон провів експеримент та підтвердив цю теорію отриманими результатами. Піддослідним пропонувалося прослухати запис вікторини. На аудіозаписі чітко чулося, як учасники, що відповідають на запитання, іноді роняли чашку з кавою. В результаті респонденти назвали найприємнішими та найсимпатичнішими тих граючих, хто допустив помилку – пролив напій.
Ефект провалу зближує людей, нагадує кожному з нас, що ніхто не застрахований від помилок. Ненавмисні промахи не тільки допустимі, а й нерідко бувають корисними. Якщо вони не призводять до кризової ситуації та жахливих наслідків, то додають вам привабливості в очах тих, з ким ви спілкуєтесь.
Ефект Пігмаліону
В основі цього ефекту в психології лежить дуже цікава ідея: високі очікування одного разу можуть справдитися.
Вперше вивченням ефекту Пігмаліона зайнявся американський психолог Роберт Розенталь. На початку навчального року він перевірив учнів першого та другого класу початкової школи та визначив рівень IQ кожної дитини. Далі фахівець представив вчителям списки учнів із високими показниками тестування. Але річ у тому, що прізвища учнів були включені до списків шляхом випадкового вибору без урахування фактичного рівня IQ, про що педагоги, звичайно ж, не здогадувалися.
Наприкінці навчального року було проведено повторну діагностику. Її результати показали, що школярі, які потрапили до списків дітей із високим рівнем IQ, показали помітне покращення результатів порівняно зі своїми однокласниками.
Виникає питання, у чому секрет цього феномена? Додаткове тестування виявило, що педагоги, самі того не усвідомлюючи, виділяли учнів із особливої групи, приділяли їм основну увагу, надавали більше можливостей, висували підвищені вимоги, які у результаті виправдалися.
Цей ефект у психології отримав назву «Пігмаліон», на честь оповідання Овідія про скульптора, який створив прекрасну статую жінки і загорівся любов’ю до неї.
Ефект Пігмаліона виникає, коли наше невірне переконання при сприйнятті іншої людини мотивує її діяти так, щоб виявилася очікувана поведінка.
Таке психологічне явище дуже сприятливо впливає особистісне зростання і формування установок лідера групи. Ефект Пігмаліона спонукає людину ставити найсміливіші цілі, приймати власний виклик і діяти відповідно до нього. Якщо керівник очікує від своєї команди підвищених досягнень, результат може перевершити всі очікування.
Парадокс вибору
Чи траплялося вам каятися після вже досконалої покупки? Часто буває так, що покупець, прийшовши додому, починає жалкувати і сумніватися: «Напевно, потрібно було купити іншу модель?», «Можливо, на цей товар скоро надаватиметься знижка?», «Раптом в інтернет-магазині можна було придбати дешевше ?» Так діє ще один ефект у психології – феномен вибору.
Навіть якщо ухвалене рішення буде єдино правильним, при необмежених можливостях людина все одно може залишитися незадоволеною своїм вибором. Наприклад, після вечері в ресторані раптом замислюєшся про те, що слід замовити іншу страву. При погляді на доставлену з магазину побутову техніку долають сумніви – потрібно було віддати перевагу іншому виробнику.
Людині складно віддати перевагу одному варіанту множини і залишитися задоволеним своїм рішенням, якщо вибір занадто великий.
Психологи Марк Леппер та Шина Айєнгар провели цікавий психологічний експеримент з варенням. У спеціалізованому магазині для гурманів виставили зразки смачної та високоякісної страви.
Перший тест передбачав вибір із шести видів варення; другий тест – із 24-х. Були зафіксовані такі результати:
- у першому тесті при меншому виборі баночку варення купили 30% покупців;
- у другому тесті при великому виборі купівлю зробили лише 3% людей.
Надалі завдяки цьому експерименту, випущеній книзі та інтерв’ю психолога Баррі Шварца на сайті TED парадокс вибору став одним із найвідоміших ефектів у психології.
Насправді парадокс вибору пояснюється дуже просто:
- надлишок альтернатив знижує цінність покупки;
- зайві зусилля при скрутному виборі зменшують задоволення;
- при більших можливостях процес вибору стає надмірно стомлюючим;
- тиснуть сумніви і почуття провини – а раптом рішення виявиться не найвдалішим?
Вирішити проблему парадоксу вибору дуже просто – звузьте коло своїх можливостей.
Автор книги «Парадокс вибору. Як приймати рішення, про які ми не шкодуватимемо» Баррі Шварц дає рекомендацію: «Зосередьтеся на тому, що робить вас щасливим, і робіть те, що надає сенсу вашого життя».
Ефект свідка
Якщо вам потрібна допомога, не шукайте її в натовпі. Насправді ймовірність того, що вам допоможуть, обернено пропорційна кількості людей навколо.
Існують групові ефекти у психології, один із них – ефект свідка, який досліджували соціальні психологи Бібб Латані та Джон Дарлі. Вони провели спостереження та описали, як студенти реагують на побиття однокурсника у сусідньому приміщенні.
Результати експерименту виглядали так. Коли випробуваний вважав, що він єдиний очевидець події, то йому на допомогу прийшли 85% людей. Коли ж поруч із цим студентом була ще одна людина – кількість тих, хто готовий надати допомогу, знизилася до 65 %. Якщо кількість свідків збільшувалася до чотирьох, кількість помічників зменшувалося до 31 %.
Нерідко численні очевидці злочину чи ДТП спостерігають, але не намагаються викликати поліцію. Кожен із них вважає, що це зробить хтось інший. А людина, яка стала єдиним свідком того, що сталося, діє набагато рішучіше, бо розуміє, що, крім неї, це зробити нікому.
Вперше цей ефект у психології був сформульований у 1964 році після резонансного випадку з Кітті Дженовезе у Нью-Йорку.
На перший погляд здається цілком логічним: чим більше людей бачать те, що відбувається, тим більше ймовірності отримати сприяння. Але насправді все виглядає інакше. Як правило, очевидці мовчазно спостерігають і чекають, що хтось інший візьме на себе відповідальність за допомогу.
Наприклад, замість фрази: «Так допоможіть мені, нарешті», – скажіть: «Викличте швидку допомогу» або «Зателефонуйте прямо зараз у поліцію». Потім, якщо залишається необхідність, зверніться до наступної людини з проханням зробити ще якусь дію.
Ефект прожектора
Часто є відчуття, що за нами ніби хтось спостерігає. Це лише гра уяви, яку психологи називають ефектом прожектора чи параної. Коли людина помиляється, її охоплює почуття невпевненості в собі та своїх силах, у цей момент здається, що всі люди, що оточують, бачать його невдачу. Насправді все зовсім інакше.
Група британських психологів із Корнуелла досліджувала когнітивне спотворення, яке називають ефектом прожектора. У ході експерименту групу піддослідних попросили носити незвичайну футболку, а потім оцінити, скільки людей помітили її. При підбитті підсумків виявилося, що результат піддослідних виявився вдвічі більшим, ніж фактичне число.
Психолог Кеннет Савицький вважає, що людина не може повністю позбавитися від збентеження, коли відчуває, що робить помилку, але має можливість усвідомити, наскільки перебільшено вплив цієї невдачі.
Ефект фокусування
Американський та ізраїльський психолог Даніель Канеман сказав: «Ніщо в житті не так важливо, як Ви про це думаєте, поки ви думаєте про це».
Якщо замислитися, чи існує різниця в настрої між тими, хто добре заробляє, і тими, чия зарплата менша, стане зрозумілим, що різниця є. Але воно не настільки значне, як вважає більшість людей, як правило, показник менший на третину.
Часто вплив фактора фінансового прибутку на настрій переважає безліч інших досить важливих обставин. Цей приклад є яскравою ілюстрацією ефекту фокусування.
Одного разу психологи запитали мешканців різних областей: «Наскільки людина, яка живе в Каліфорнії, щасливіша за того, хто живе на Середньому Заході?». В результаті опитування більшість респондентів відповіли, що каліфорнійці мають бути набагато щасливішими. А як справи в реальності? У фактичному рейтингу щастя між мешканцями цих двох областей не було виявлено жодної різниці.
Учасники дослідження вважали основними чинниками щасливого життя сонячну погоду Каліфорнії та спокійний спосіб життя її мешканців. Але вони не враховували, що насправді населення Середнього Заходу має інші, менш відомі причини для щастя: низький рівень злочинності, відсутність землетрусів та ін.
Під впливом ефекту фокусування у людини виникає тунельний зір. Він втрачає здатність бачити «слона» цілком, а розрізняє лише окремі частини: «хобот», «вуха», «хвіст».
Щоб виключити або знизити ефект фокусування, фахівці рекомендують:
- розглядати та оцінювати проблему з різних точок зору;
- не забувати про перспективу;
- перш ніж ухвалити остаточне рішення, зважити кілька факторів.
Необхідно пам’ятати, що концентрація інтересу або активне фокусування на чомусь дуже часто призводить до помилки у прогнозуванні результатів. Щоб уникнути тунельного зору та зробити правильний вибір, завжди враховуйте цей ефект у психології.
Часті питання про ефекти в психології
Відповідаємо на популярні запитання.
Що впливає ефект сприйняття?
На ефект сприйняття безпосередньо впливають зовнішні та особистісні характеристики суб’єкта спілкування, ситуація та умови, за яких відбулася перша зустріч, а також емоційний посил, що задає забарвлення оцінці іншої людини. Завжди потрібно враховувати, що наше сприйняття може змінюватися під впливом різних чинників, ми не завжди з першого разу можемо розглянути справжній образ опонента.
Які ефекти у психології заважають нам сприймати одне одного адекватно?
До таких психологічних феноменів належать ефекти першого враження, очікування, спілкування та проекції. Не треба намагатися уникнути впливу перелічених прийомів, та й у більшості випадків навряд чи вдасться це зробити, просто слід пам’ятати про їхнє існування і постаратися не зациклюватися на них у спілкуванні.
Як особиста зацікавленість впливає сприйняття навколишньої дійсності?
Замість змінювати власні стереотипи, людям властиво зміцнювати їх. Людина намагається враховувати ту інформацію, яка відповідає його установкам, що міцно закріпилися, і ігнорувати те, що суперечить їм. Якщо він у чомусь переконаний, то завжди схильний інтерпретувати те, що відбувається так, щоб підтвердити свою точку зору.
У психології вивчено різні види ефектів сприйняття навколишньої дійсності. Дослідники вже давно довели, що людині властиво оцінювати інших людей та предмети, керуючись власними стереотипами. Він часто навішує поверхневі ярлики під впливом своїх переконань, інколи ж навіть надмірно переоцінювати і ідеалізувати.
