Коли дитина гнівно кидає іграшки, намагається побити батьків, голосно кричить чи катається по підлозі в істериці — багато мами та тата не знають, як реагувати на цю поведінку правильно. Звідки у дитини злість та агресія? Як упоратися з дитячими емоціями, які часом зашкалюють? Давайте розберемося.
Гнів і агресивність дитини: психологія розвитку емоцій та поведінка батьків
- Перестань зараз же так поводитися!
- Негайно заспокойся!
- Дивись, от та дівчинка не плаче, а ти…
- Я зараз тебе віддам дядькові-охоронцю
І тому подібні речі, особливо якщо все відбувається у громадському місці. Але навіть удома дитина, яка протестує, злиться, плаче, не може бути сама собою. Батьки відразу намагаються заткнути його, переключити увагу на щось інше, не особливо розбираючись у чому справа. Чому? Вони просто не вміють інакше і роблять так, як навчили їх власні батьки. А також тому, що самі бояться негативних емоцій, не вміють ними керувати.
Доросла людина в пориві гніву може закричати, грюкнути дверима і навіть завдати шкоди своєму чаду, боляче схопивши його за руку, наприклад. Дитина ж копіює поведінку батьків чи інших значних дорослих. Якщо мама не вміє справлятися з власними емоціями, жбурляє речі, коли злиться або відштовхує тата в сварці, син чи дочка в гніві теж кидатимуться іграшками, штовхатимуться і так далі. Ось звідки найчастіше береться дитяча агресія. Плюс ігнорування батьками почуттів дитини, її потреб. Все це породжує істерику, агресивну поведінку.
Гнів – це погано?
Ми звикли вважати будь-які прояви гніву чимось негативним. Але не буває хороших чи поганих емоцій. Будь-які емоції, які відчуває дитина чи доросла, нормальні. Важливо лише навчитися ними керувати. Дитині через те, що вона ще не розвинена нервова система і немає досвіду, це зробити важко. Тому батькам потрібно вчити його своїм прикладом, а також розповідати про почуття, називати їх, промовляти усі емоції. Відомо, що агресивність дитини на чотири роки відрізняється від агресії підлітка, але у разі дорослішаючий син має бути емоційно грамотним. Тож починати треба з раннього дитинства.
Гнів — сильна емоція, що постає як захисний механізм, спосіб висловити своє невдоволення чи випустити пару. За гнівом зазвичай ховається образа, страх чи досада. Наприклад, щось не виходить у дитини і вона починає злитися. Вибухи у вигляді істерик трапляються, коли дитина накопичує емоції та її нервова система тривалий час напружена.
Але ж часто злість дитини лякає батьків, що ж робити? Виявляти суворість , придушувати гнів, шикати на сина чи дочку і навіть карати за прояв подібних почуттів, однозначно не можна. Це може вилитися у психосоматику. Почнуться неврози, головний біль, запори, серцево-судинні проблеми і т. д. Коли батько говорить дитині: «Негайно припини кричати, плакати» або щось схоже, він зчитує послання: «Твої емоції нікому не потрібні, ти поганий, злитися погано». І гнів накопичується всередині, потім ці емоції виходять через хвороби або дивну поведінку.
Гнів дитини: як впоратися
А якщо гнів дитини вийшов за межі, як з нею боротися? Що взагалі потрібно робити? Для початку навчитися приймати будь-які емоції дитини, а не боротися з ними. Так, дитячий гнів не завжди можуть витримати й найстійкіші, спокійніші батьки. Це не дуже приємна сцена. Однак, це лише емоції, з якими дитині не впоратися без вашої допомоги. Навіть якщо він кричить, що хоче іншу маму і б’ється в істериці биту годину. Істерика має властивість швидко закінчуватися, якщо не підливати олії у вогонь, тобто не кричати на дитину у відповідь, не смикати її.
Як контролювати гнів дитини
- Реагуйте на гнів спокійно. Дорахуйте про себе до десяти і видихніть. Запитайте дитину, що сталося. Якщо у нього справжня істерика, зачекайте, поки він сам заспокоїться. Тобто будьте поруч, говоріть спокійним голосом, що ви бачите та розумієте його стан, не лайте і не кидайте його одного. Адже ви хочете виховати щасливу дитину , а не залякану.
- Озвучте його емоції. Скажіть: «Я бачу, що ти засмучений і злишся. Я можу тобі допомогти? Що тебе так засмутило?». Терпляче вислухайте, що скаже син чи дочка.
- Запропонуйте реальну допомогу. Наприклад, малюк не зміг знайти відповідний пазл, розкидав мозаїку, тепер злиться і плаче. Після того, як ви виконали попередні пункти, запропонуйте йому зібрати все заново, поясніть, як легко знаходити потрібний пазл.
- Не намагайтеся читати дитині нотації, коли вона в гніві. Краще обговоріть його емоції пізніше, коли він буде спокійним і трохи забудеться. Можна придбати спеціальні дитячі книжки, які доступно розповідають про почуття та емоції, читайте та обговорюйте їх. Вони підкажуть, як навчити дитину справлятися із гнівом самостійно.
- Встановіть правила, як можна поводитися під час спалаху гніву. Наприклад, можна тупотіти ногами і кричати, але не можна бити інших, ламати іграшки. Більше інформації про можна і не можна для дітей, а також про різні методики виховання ви знайдете в розділі нашого сайту « Діти та батьки» .
Щоб швидше втихомирити малюка, можна запропонувати йому вмитися прохолодною водою, а потім обговорити, що трапилося і чому він так злиться. Якщо дитина не має рації, порушила правила, розгнівана на якусь заборону, поясніть їй пізніше — чому ви повинні так чинити. Розкажіть терапевтичну казку, де ви все опишите з прикладу казкових героїв.
Наприклад, йому не дали з’їсти всі цукерки з вази, і він впав в істерику, тупав ногами, вимагав ще цукерок. Увечері розкажіть йому казку про те, як зла цукерка може зруйнувати зуби або викликати біль у животі у казкових героїв, які подобаються дитині. Подібні казки є вже в готовому варіанті у дитячих психологів. Але ніколи не карайте дитину суворо за те, що він зробив у пориві сильних емоцій.
І, звичайно, пам’ятайте, що перш за все потрібно починати з себе, бути прикладом для своєї дитини. У боротьбі з гнівом, агресією добре допомагають спорт, різноманітні заходи на повітрі, командний дух. Ви можете приїхати з дитиною до нашого Літнього Табору, який організований Тренінговим Центром Психолога. Тут ви знайдете нові способи перетворення негативної енергії в позитивну для себе та активне дозвілля з користю для своєї дитини.
Розкажіть, а ви як зазвичай справляєтеся із сильними емоціями улюбленого чада? Знайшли собі нові методи? Усі коментарі анонімні.
